У голови Одеської обласної організації Націо­нальної спілки журналістів України Юрія Работіна дні, що передують професійному святу, традиційно сповнені додатковими клопотами. Таку нагоду для корисного спілкування пропускати не можна. От і за кілька днів до свята Юрій Анатолійович ще встиг провести цікаву і корисну нараду редакторів друкованих ЗМІ в Одеській області. Невдовзі по тому знайшов час, аби відповісти на кілька наших питань.

– Юрію Анатолійовичу, Ви очолюєте журналістів області. Сьогодні таке явище, як журналістська солідарність, журналістська спільнота, здатна на якісь свої окремі рішення, вчинки, існують чи ні?

– Вони повинні існувати. Та, на жаль, дещо втрачено. Хоча зараз засобів масової інформації стало значно більше, ніж в наші молоді роки.

На теренах України сьогодні лише членів Національної спілки журналістів є 19 тисяч. В Одесі – більше двох з половиною тисяч.

– Ми – явні лідери?

– Думаю, так, ми після Києва – лідери, звичайно. Але й у рейтингу протиправних дій проти журналістів Одеська область посідає друге місце.

– Протидіяти цьому можна?

– Протидіяти можна. Ми на всі судові засідання ходимо разом. Це теж є позитивним моментом. Це дисциплінує судову гілку влади. Але я не можу сказати, що всі справи проти журналістів на сто відсотків закриті.

За всі часи незалежності України я не бачив, щоб бодай якась справа була закрита. Навіть про вбивство Бориса Дерев’янка в 1997 році не завершена.

Цього року до Одещини двічі приїздив генеральний секретар Європейської федерації журналістів. Це теж говорить про те, що вони не байдужі до ситуації зі свободою слова в Україні.

Ми відстоюємо по можливості наші надбання, бо нашій творчій спілці сьомий десяток вже іде. Це творча найдоросліша спілка журналістів.

Вона була, є і буде. Ми рівняємося на наших ветеранів. У нас їх багато, але, на жаль, вони відходять з цього життя.

Я хотів би, щоб молодь про це пам’ятала. Ми з Вами працювали на радіо в 80-90-х роках і пам’ятаємо наших колег. Сьогодні їх мало залишилося.

Мені дуже приємно, що коли ми підходимо на Пост №1, звучить голос Леоніда Барабанова. Це наш ветеран, який працював з нами, і нам завжди було чого в нього повчитися.

Зараз відбувається реформування ЗМІ в державі. У нас лише десь близько десяти газет із 34-ох пройшли реформування.

Буквально півроку мине – і всі газети стануть вільними. Є редакції, яким за сто років, 80, 75, 60 – дуже поважні, але, на жаль, ми про це забуваємо.

Вони створювали незалежну Ук­раїну, відбудовували Україну у пі­сля­воєнні часи, і у довоєнні часи ще працювали.

Вони робили історію нашої області.

Напередодні дня журналіста хотів би побажати всім щастя, здоров’я, любові, порозуміння, злагоди в суспільстві, мирного неба і щоб люди пам’ятали і раз по раз пересвідчувалися, що ми працюємо для них, для суспільства.