У найбіднішій країні Європи вибори коштують найдорожче. Україна витрачає колосальну суму коштів на передвиборні перегони. Це парадокс чи закономірність? Однозначно, що така аморальна ситуація не сприяє зростанню довіри населення до політичних партій.

Цими днями проблему обговорювали на засіданні «круглого столу» «Шляхи зменшення вартості виборчих кампаній в Україні», який проводився в Одесі за участі провідних медіаекспертів, політологів, представників громадськості та журналістів.

Як здешевити передвиборний бюджет на рекламу? Що насправді може зменшити витрати на політичну рекламу: покарання, зміни до законодавства чи нове виборче право? Чи можна відмовитися від політреклами у ЗМІ та чи є альтернативи?

Політичний аналітик Ярослав Католик вважає таку ситуацію закономірністю, адже 60% економіки України — у тіні, і виборчий процес фінансується з тіньового сектора. «Ті люди, що викидають на вибори величезні суми, згодом планують їх відбити, отримавши мандати. При цьому програють лише звичайні громадяни. Коли виборчий процес засмічений грошима, відбувається олігархізація країни. Ситуацію виправити важко. Справжніх політичних партій в Україні нема, є лише політичні проекти олігархів, у руках яких і провідні медіа. Відтак рівень політичної культури залишається низьким — люди продовжують голосувати за гречку», — пояснює експерт.

Голова ГО «Інститут масової інформації», кандидат політичних наук Павло Колотвін переконаний, що правильна ідея, яка вже отримала статус закону, — державне фінансування політичних партій, але вона призначалася для іншого складу Верховної Ради і для інших партій, які ще потенційно ростуть, створюються. У даному випадку держава фінансує олігархів через їхні ж медіа, і це неправильно.

На думку редактора інтернет-видання «Одеса Дейлі», громадського діяча Леоніда Штекеля, виростити нові політичні сили з таким низьким рівнем виборчої культури неможливо. Пересічний український виборець вважає: усі крадуть, і якщо кандидат ділиться гречкою, будівництвом доріг чи майданчиків — це вже добре, і за нього потрібно голосувати. Вибори, що відбуваються в об’єднаних територіальних громадах, показали: ми напередодні тотальної фальсифікації на наступних парламентських та президентських виборах.

Доктор політичних наук, професор Одеської юракадемії Денис Яковлев зазначає, що українські виборці не можуть голосувати інакше, бо вони не є власниками своєї держави, від них нічого не залежить, бо в нас як атавізм залишилася радянська модель виборчого процесу. Тому, аби бодай щось отримати від виборів, громадяни голосують за «гречку». Щоб змінити таке ставлення до виборчого процесу, необхідно ухвалити низку законів, зокрема про продаж-купівлю землі, який поставить крапку над «і» у питаннях власності.

Голова обласного представництва Комітету виборців України Анатолій Бойко зауважує: для електорату всі кандидати — однаково чужі, оскільки з’являються на округах лише під час виборів і потім зникають. І якщо виборці не обирають серцем або ж розумом, вони обирають своєю «кишенею».

Експерти переконані, що легкого вирішення цієї проблеми нема. Рішення повинне бути комплексним і включати як нормативні, так і ненормативні заходи. До нормативних належать уніфікація всього виборчого законодавства і прийняття нових законів, до ненормативних — впровадження нових політичних цінностей і прихід нових полі-тичних сил.

«Круглий стіл» був організований IFES спільно з Офісом Ради Європи в Україні, програмою USAID «Рада: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво», ГО «Інтерньюз-Україна» та ГО «Центр UA».