22 червня — трагічна дата у нашій історії. Для українського народу Друга світова війна була тотальною, адже чи не кожна людина, незалежно від віку, статі й соціального стану, була втягнута у жорстокий вир тих страшних подій. Саме у період 1941—1945 років українці відчули на собі руйнівну «силу» обох тоталітарних режимів — злочини нацистів на окупованих територіях України й злочини комуністичного режиму на нашій землі (останні тривалий час замовчувались).

День скорботи й вшанування пам’яті жертв війни в Україні уособлює героїзм, силу духу й вічну скорботу за мільйонами нерозквітлих українських доль та нездійсненних мрій. Найжорстокіші випробування і нелюдські страждання, мільйони жертв, загублене дитинство, втрачена юність й тяжкі випробування повоєнних років вдів та сиріт — таке не стирається з генетичної пам’яті народу.

Ми пам’ятаємо тих, хто першим прийняв на себе удар лихоліття заради майбутнього своїх нащадків, хто поклав своє життя на вівтар боротьби за перемогу на нашій землі.