Вже другий навчальний рік понад 700 учнів Захарівського НВК змушені здобувати знання майже в спартанських умовах. Через аварійний стан триповерхової красуні-школи дітей, вчителів і техперсонал «відселили» у тісне приміщення колишнього інтернату та вільні кімнати діючого дитячого садочка.

Ці будівлі розташовані в різних місцях Захарівки – в одній організували навчальний процес для учнів 5-11 класів, а в іншій – для малюків початкової школи. І все б, здавалося, не так вже й погано, якби не той факт, що уроки проходять у дві зміни. Наприклад, тим, кому «пощастило» приходити на навчання після обіду, доводиться повертатися додому близько дев’ятої години вечора. Це дуже непокоїть батьків, адже нині, в осінню пору, темніє надто рано. А попереду ж зима з холоднечею та завірюхами і в 21.00 дехто вже бачить перший або другий сон. Проте школярі змушені лише приходити із занять.

Для багатьох родин це створює масу незручностей. Після другої зміни в дітей вже немає сил братися за домашнє завдання. А ось зранку батьки йдуть на роботу і не мають можливості перевірити якість самостійної підготовки до школи свого чада, не можуть допомогти з виконанням тих чи інших складних завдань.

Проблематичним є і відвідування індивідуальних занять із вчителями. Педагоги ж також не залізні, та й викладати шкільну програму теж змушені у дві зміни. Отже, в цій ситуації складно і дітям. і дорослим.

Встигнути за 10 хвилин

Проте багатьох батьків турбує не так двозмінне навчання, як умови, в яких займаються їхні сини і донечки. Тісні, переповнені класи, задуха, неякісне освітлення, перші парти, розташовані на відстані одного метра від очей зовсім не сприяють збереженню здоров’я. Є маса побутових незручностей.

– От ви лише уявіть собі — як можуть майже 50 дітей за 10 хвилин перерви встигнути сходити до туалету? – непокоїться матір двох дівчаток Оксана Каранда. – Моя молодша донька навчається у другу зміну в початковій школі. На дві класні кімнати діти мають один санвузол, двері якого виходять безпосередньо до одного з класів. Якщо вона не встигла піти до туалету на перерві, то й посеред уроку це зробити теж не вдасться. Самі розумієте цей незручний психологічний момент і сором’язливість дитини. Тож для нашої сім’ї не так важливо в яку зміну навчається донька, як те, в яких умовах вона змушена здобувати знання. Тим паче, що проблем з підвозом дітей шкільним автобусом нема, за що ми дуже вдячні начальнику районного відділу з питань освіти, культури та молодіжної політики райдержадміністрації Олегу Володимировичу Воєділову. Після звернення групи батьків ще торік він організував безперебійний підвіз учнів до школи. Річ у тім, що ми живемо в сусідньому із Захарівкою селі Стоянове. І щодня шкільний автобус доставляє дітей на навчання і додому. Це для нас дуже важлива і приємна турбота чиновників.

Терпінню прийшов край

Слід відзначити, що майже всі батьки терпляче чекали цілий рік. Вони повірили обіцянкам посадовців, що 1 вересня 2018 року діти підуть до своєї рідної капітально відремонтованої школи. Але, на жаль, сталося не так, як гадалося. Нинішній навчальний сезон знову розпочався у тісних, а подекуди й просто пристосованих класах. Стурбована група батьків підготувала листи до Президента України, Кабінету міністрів, Міністерства освіти і науки та Одеської облдержадміністрації. У цьому зверненні – прохання звернути увагу на проблему з аварійністю школи у Захарівці і посприяти у виділенні необхідної суми грошей на ремонт приміщення. Адже справді, й адміністрація Захарівського НВК, і керівництво району зробили все, що належить до їх компетенції. Директор навчально-виховного комплексу Ганна Гончарук забила на сполох, коли побачила тріщини у стінах школи та практично повислий у повітрі фундамент будівлі. Керівники району запросили експертів, які обстежили приміщення і дали висновок, про те, що в ньому не можна більше проводити навчальний процес. Чиновники також зайнялися виготовленням проектно-кошторисної документації на капітальний ремонт школи, і наразі вона проходить експертизу. Але залишається найважливіша проблема – на ремонт потрібно понад 70 мільйонів гривень, і таких грошей у районі нема. Залишається сподіватися на допомогу обласного або державного бюджетів.

Коли на листи-звернення до вищих органів влади прийшли звичайні відписки, батьки не опустили рук. Серед тих, хто закликав і далі не давати спокою чиновникам, була й Оксана Каранда. На її пост у соціальній мережі прийти до райдержадміністрації і спитати посадовців, як вони планують діяти далі, не відгукнувся ніхто. Але жінка сама прийшла до кабінету першого заступника голови райдержадміністрації Віктора Скрипника та голови районної ради В’ячеслава Думитрашка і повела з ними предметну розмову про необхідність щось думати та вирішувати проблему.

Через деякий час Оксана знову закликала батьків прийти до райдержадміністрації. На цей раз до неї приєдналося близько двадцяти осіб. Чиновники уважно вислухали всіх і запропонували зібратися знову, але разом з місцевими посадовцями, які причетні до цієї теми. Так і вчинили – 1 листопада, поріг робочого кабінету Віктора Скрипника переступили більше десяти батьків учнів Захарівського НВК. На зустріч також прийшли голова районної ради В»ячеслав Думитрашко, начальник відділу освіти, культури та молодіжної політики Олег Воєділов і директор Захарівського навчально-виховного комплексу Ганна Гончарук.

Посадовці детально розповіли батькам про всі свої дії з перших днів виникнення проблеми з аварійністю школи і до цього часу. Як стало відомо в ході бесіди, приміщення не дозволяється експлуатувати ще й за приписом пожежників, які виявили ряд недоліків. Такі одкровення чиновників переконали групу батьків, що ніхто від них нічого не приховує, а робить все можливе для найшвидшого вирішення проблеми.

– Ще більше ми були вражені відкритістю місцевих керівників різних рівнів та їх готовністю до конструктивного діалогу, коли нас запросили оглянути аварійне приміщення, – розповіла Оксана Каранда. – Адже майже ніхто з батьків не бачив масштабів руйнації школи, а дехто навіть піддав сумнівам існуючі висновки експертів. При цьому всі присутні на зустрічі чиновники поїхали разом з нами і особисто продемонстрували потріскані стіни і підлогу, розірвані паперові маяки, що свідчить про поглиблення тріщин. Особливо складна ситуація з фундаментом – на палях цемент повідпадав і з них стирчить одна лише арматура. Особисто у мене душа боліла від споглядання просторих, світлих, але зовсім порожніх класів, де вистачало місця для всіх. А ще я ніяк не можу зрозуміти, чому керівники області та держави не звертають увагу на нашу проблему? Коли я чую, що десь на Одещині витрачаються шалені бюджетні гроші на ремонт якогось там музею – мене охоплює сум, що державні мужі переймаються високим і зовсім забувають про буденне, змушуючи дітей та вчителів перебувати у нестерпних умовах. Невже нам треба змовитися і якийсь час взагалі не пускати дітей до школи? Може тоді хоч хтось зверне увагу на звичайну сільську школу і подбає про такий важливий для нас капітальний ремонт.

За результатами останньої зустрічі батьки разом з місцевими чиновниками прийняли рішення зібратися ще раз через місяць. При цьому запросити депутатів різних рівнів, Захарівського селищного голову, представників обласних медіа та провідних телеканалів. Всі разом будуть думати, як привернути увагу вищих органів влади і домогтися виділення коштів для якнайшвидшого початку ремонту школи. Бо якщо й далі сидіти, склавши руки, проблема сама собою не вирішиться. Це довів попередній рік очікування. Тож батьки більше не збираються зволікати і серйозно налаштовані на боротьбу за нормальні умови для навчання своїх дітей.

На знімку: група батьків на прийомі у чиновників району