24 лютого 2016 року Україна стала однією із 74 країн, що прийняли національні плани дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 (2016-2020). Уперше в історії незалежної України на урядовому рівні гендерне питання було визнане пріоритетним.

До цього кроку владу спонукала, зокрема, й анексія Криму та воєнні дії на Донбасі. Назва документа — «Жінки, мир, безпека» — не символічна. Як зазначається в преамбулі до нього, цей план дій — «важливий інструмент захисту прав жінок в умовах збройного конфлікту та забезпечення їх активної участі у миротворчих процесах. Об’єд-нання зусиль органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об’єднань та міжнародних організацій, представників соціально відповідального бізнесу, волонтерів для надання своєчасної допомоги постраждалим від збройного конфлікту сприятиме мінімізації наслідків воєнних дій, що відбуваються на сході України, а також удосконаленню системи захисту та реабілітації постраждалих від гендерно зумовленого насильства». Для реалізації національного плану дій відповідні покрокові програми були розроблені міністерствами та відомствами, органами виконавчої влади та місцевого самоврядування. Не менш важлива роль відведена громадянському суспільству.

Про те, як на Одещині вті-люється положення документа, йшлося на зустрічі координа-ційної ради облдержадміністрації з питань гендерної політики під керівництвом заступника голови ОДА Віталія Свічинського із заступницею міністра соці-альної політики України Наталією Федорович та представниками Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні.

«У резолюції Ради Безпеки ООН наголошується на особливій ролі та особливому статусі жінок і дітей під час збройних конфлік-тів. Цей особливий статус зумовлений кількома речами, а передусім тим, що саме жінки і діти є найуразливішими під час будь-яких надзвичайних ситуацій», — зазначила Наталія Федорович.

Представники Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні, зі свого боку, наголошували на необхідності якнайширшого залучення до імплементації плану громадських організацій та активістів. Бо саме вони найкраще розуміють потреби населення, проблеми, з якими стикаються звичайні люди. Громадські органі-зації найшвидше збирають інформацію про потреби населення, мають змогу оперативно реагувати на нові виклики, оцінювати дієвість послуг від влади.

Послуговуючись світовим досвідом та в рамках виконання національного плану дій, в Україні вже почали залучати жінок до участі у вирішенні питань, які донедавна вважалися суто чоловічою цариною, — оборона, нацбезпека тощо. Зрештою, жінка в українському суспільстві ніколи не пасла задніх, але сьогодні це визнано на законодавчому рівні. І все ж найперша увага НПД «Жінки, мир, безпека» приділяється саме жінкам, які постраждали від воєнних дій, були вимушені втікати з тимчасово окупованих територій.

Серед завдань, які зобов’язалася виконати Україна, — покращення інфраструктурних та матеріально-технічних умов для служби жінок в армії, протидія сексуальному насильству, пов’язаному з війною, організація спецкурсів та навчально-методичних матеріалів з гендерних проблем, якнайширше залучення жінок до запобігання і припинення конфліктів, встановлення та розбудови миру, формування культури миру.