Перший документ, в якому згадується про пенсію, було знайдено в архіві Паризької рахункової палати, і відноситься він до другої половини XV століття в період царювання Людовика XI. У ті часи вироблялося щорічне перерахування грошових коштів першому камергеру короля Англії Вільяму Гастінгсу та іншим сановникам Великої Британії. Сьогодні такі перекази скорше назвали б хабарем, ніж пенсією. Вперше державна пенсія була введена Отто фон Бісмарком, канцлером Німеччини, в 1889 році. Через 20 років право на пенсію було здобуто робітниками Великої Британії і Австралії. Музей історії пенсії розташований в Росії в будівлі Пенсійного фонду в невеликому місті Біробіджан. В Росії пенсію, як грошову виплату, запровадив цар Петро 1. Колишні правителі дарували своїм службовцям не гроші, а земельні угіддя і хутро. Варто згадати і той факт, що пенсії були привілеєм військових, офіцерських звань. Після революції більшовики не прагнули видавати пенсії. Влітку 1918 р. був підписаний указ про видачу пенсій інвалідам Червоної армії, в 1923-му році – літнім більшовикам, а через 5 років – для робітників текстильної та гірничорудної промисловості. І тільки у 1937 році пенсію стали видавати всім категоріям міських робітників. На сьогоднішній день пенсійний вік в більшості держав дорівнює 65 рокам. У перспективі уряд США і деяких країн Європи планує підвищити пенсійний вік до 70 років для представників обох статей. Самий же високий пенсійний вік в усьому світі в Японії – 70 років. Найскромніша пенсія в Грузії, і становить близько 40 доларів.

Звісно ж, в країнах Африки вона ще нижча, але в статистику їх зазвичай не беруть через жахливо низький рівень життя. Найбагатші пенсіонери живуть у Данії. Щомісяця пенсіонер отримує 2800 доларів. У КНР пенсію за віком отримують тільки військові, поліцейські і держслужбовці.