Предстоятель Православної церкви України митрополит Епіфаній: ”У нас має бути своя незалежна церква без іноземних впливів. Бо коли її центр перебуває у країні-агресорі, то цей вплив — відчутний”

Насилля і провокації вигідні тим, хто пише сценарії в Москві

— Живемо в історичний час, про який українці мріяли понад 300 років. На нашу долю випало це втілити в життя, — каже митрополит Київський і всієї України 39-річний Епіфаній, в миру Сергій Думенко.

Розмовляємо в його кабінеті ректора Київської православної богословської академії, що на території Михайлівського Золотоверхого монастиря у столиці.

Що головне маємо зрозуміти про реформу церкви?

— Церква має служити Богові й інтересам українського народу, без іноземних впливів. Якщо стане потужною духовною основою для української держави, то Москва втратить вплив. Тоді на Донбасі припиниться війна й повернемо Крим, бо Путін не матиме більше опори в Україні.

Багато хто закидає державі втручання у церковні справи.

— В Україні церква відділена від держави. Але ми не можемо відділити народ від держави. Процеси, що відбуваються в українському православ'ї, покликані укріпити її позиції. Церковна безпека — важлива зараз. Між нами — добра конструктивна співпраця.

Які будуть ваші перші кроки як предстоятеля нової церкви?

— Протягом місяця-трьох маємо сформувати керівні органи. Предстоятель — керує церквою разом зі Священним синодом і Архієрейським собором. Маю об'єднати всіх навколо нашого духовного центру — Києва. Надалі будемо робити все, щоб церква була єдиною і стала прикладом для громад і священиків, які ще сумніваються і приглядаються.

Скільки часу може зайняти об'єднання?

— Треба наполегливо працювати. А час сприятиме нам. Господь все управить. Якщо будемо дбати про інтереси церкви й українського народу, то всі побачать, що іншого шляху немає.

Чого ви навчилися від патріарха Філарета?

— Він — жертовна людина, духовний воїн, який довів, що правда перемагає. Обрав свій шлях у 1990-ті, коли постала незалежна українська держава. Бо вірив, що у ній має бути єдина помісна православна церква. Тоді мало хто підтримував його. Зараз це увінчалося успіхом. Постать патріарха Філарета — більша за будь-яку посаду. Його авторитет ще більше зріс після відмови балотуватися на предстоятеля нової церкви.

Які зараз у вас стосунки?

— Спілкуємося. Він у піднесеному настрої. Готовий допомагати. Ми продовжуємо будівництво церкви на міцному фундаменті Не починаємо з нуля.

Що буде з Києво-Печерською і Почаївською лаврами?

— Москва очікує, що українці почнуть силою забирати святині, які перебувають у духовній окупації. Але ми не проявлятимемо насилля. Маємо утвердитись як єдина церква України. Ченці побачать, що вона є канонічною, благодатною з точки зору вселенського православ'я. Їм не залишиться нічого, як перейти.

Насилля і провокації вигідні тим, хто пише сценарії в Москві. Маємо бути мудрими й не піддаватися на них.

Які провокації можливі?

— Багато їх було на Тернопільщині, де храми переходили з російської до української церкви. Громада визначилася, 90 відсотків парафіян висловили бажання перейти. Але там привозили людей з інших регіонів. Були бійки, непорозуміння, лайка.

Ми не підтримуємо закликів до протистояння. Ніщо не повинно впливати на вибір громади.

Російська церква хоче показати світові, мовляв, рішення Вселенського патріарха — неправильне. Вони очікують кровопролиття. Та ми цього не допустимо.

Яких змін найбільше потребує церква?

— Ми готові до змін, які не стосуються віровчення. Маємо сприяти тому, щоб молодь линула в храми. Почувалася там комфортно, незалежно від зовнішнього вигляду. Якщо людина вперше прийшла до церкви, відчула цей поклик, то прийшовши вдруге, втретє, вона сама зміниться. Якщо ж їй одразу розповідати, що вона не так одягнена і щось не так робить, ніколи більше не переступить поріг.

Маємо навчати людей з дитячого садка, недільних шкіл. Багато хто приходить на богослужіння у величні свята, знають певні обряди. Але глибинних речей до кінця не розуміють.

Десять років працював із патріархом Філаретом

Сергій Думенко народився 3 лютого 1979 року в селі Вовкове Іванівського району на Одещині. Ріс у селі Стара Жадова Сторожинецького району Чернівецької області. Батьки — робітники.

Закінчив Київську духовну семінарію й Духовну академію УПЦ КП. Викладав у Рівненській семінарії. Був секретарем митрополита Рівненського та Острозького Даниїла.

Після смерті митрополита 2005-го два роки вчився на філософському факультеті Афінського університету. Викладав у Київській богословській академії й очолив кафедру філології.

2007-го прийняв постриг у чернецтво як Епіфаній. Став секретарем патріарха Філарета, намісником Видубицького чоловічого монастиря, керуючим справами Київської єпархії УПЦ КП. За рік синод обрав єпископом Вишгородським. З 2010-го — керуючий Переяслав-Хмельницькою єпархією і ректор Київської богословської академії.

2012-го очолив управління у справах духовної освіти УПЦ КП. 28 червня 2013 року обрали намісником та місцеблюстителем патріарха Філарета на випадок його смерті чи хвороби.

Володіє грецькою й англійською мовами.

Мати й один із двох братів живуть у рідному селі. Зараз обидва брати — на заробітках.