Україна впроваджує стратегічні реформи в освіті. Їх мета — не тільки модернізація самих навчальних закладів, а й методів викладання, зміна ставлення до набуття нових знань та навиків як учителів, так і учнів.

Один з кроків на цьому шляху — освітянський конкурс професійної майстерності «Мій кращий урок з історії та культури рідного міста», який раз на два роки проводить департамент освіти та науки Одеської міськради. Цього разу на суд журі надійшло 18 уроків-заявок, зокрема на теми «Драматичні сторінки історії Одеси», «Збереження архітектурної спадщини міста», «Улюблені куточки» тощо. Мета кожного з таких уроків — прищеплювати любов до рідного міста, виховувати патріотів країни.

Щоб зацікавити дітей тією чи іншою темою, педагог просто зобов’язаний і сам постійно навчатися, поповнювати власний багаж знань. Адже тільки так можна заохотити школярів до опанування предмета, робити кожне наступне заняття цікавішим. «Якщо я скажу, що досягла досконалості в своїх уроках та професії, — мені пора звільнятися», — зауважила викладачка історії Одеської СШ №69 Олена Мусевич.

Урок, що став переможцем конкурсу, мав назву «Мої роздуми про Льва Добрянського — «одеського Страдіварі». Розробила й провела його для учнів 11-го класу вчителька історії ЗОШ №41 Тетяна Шевченко. Готуючись до нього, проаналізували архівні та краєзнавчі матеріали про цього знаного у світі скрипкового майстра, історико-літературні свідчення про його непростий життєвий шлях та внесок у музичну культуру. У процесі дослідження школярі шукали відповіді на низку цікавих запитань. Скажімо, про те, як історичні події переплітаються з людською долею, в чому полягає секрет великого майстра, чому Одеса пишається ним…

Під час уроку застосували інтерактивні методи та прийоми сучасної освіти, зокрема особистісно-орієнтоване навчання — систему, в якій учень стає не менш активним учасником процесу, ніж учитель. Головна мета такого підходу — не просте засвоєння навчальної програми, а розвиток особистісних навичок учнів. Ще один метод, який використали під час уроку, — «Мікрофон», з допомогою якого кожен може висловити власну думку-оцінку, розповісти як про особисті успіхи, так і невдачі. Прийом «кейса», рольові ігри, інсценування, метод міні-проектів… Усі ці прийоми оживили урок Тетяни Іва-нівни, зробили його динамічним, насиченим.

«Зі своїми учнями я давно проваджу пошукову роботу. Тож коли дізналися про незаслужено забутого майстра, нашого земляка, виникло бажання дослідити його життя та внесок у світову культуру, повернути Одесі його ім’я. Мій урок — це, насамперед, знайомство з реальною людиною, її справами та думками» — розповіла вчителька.

Під час заняття школярі поділилися на групи. Вони виступали як біо-графи, історики, художники, аналітики. За допомогою фарб, музики, поезії передавали і свій емоційний стан, і те, як сприймають особистість Льва Добрянського. Впродовж уроку вони заповнювали таблицю, відповідаючи на питання: «1. Що я знаю? 2. Що я хочу знати? 3. Що я дізнався?».

Аби максимально детально дослідити життя майстра, педагог запропонувала кожній групі написати розповідь про конкретний етап його життя. Презентація цих робіт також проходила незвично. Так, перша група створила майнд-карту. Біографи розповіли про життя Льва Добрянського, його трагічну долю і смерть у часи окупації Одеси (Голокост). Група мистецтвознавців підготувала презентацію «Одеський Страдіварі». Учень, що виступав у ролі Льва Добрянського, грав на скрипці, звертаючись до нащадків. «Слідами забутого майстра» — таку колективну працю запропонувала група істориків. Аналітики ж узагальнили роботу всіх груп.

За результатами уроку одинадцятикласники написали листи-звернення до міського голови Геннадія Труханова з проханням назвати одну з вулиць Одеси на честь майстра скрипкової справи, до Одеського музею Голокосту — з пропозицією створити експозицію, присвячену пам’яті Льва Добрянського, та до Ізраїльського національного музею «Яд Вашем» — внести його ім’я до списку жертв Голокосту.

На завершення Тетяна Шевченко роздала дітям домашні завдання: скласти історичний портрет майстра, написати есе; підготувати виступ на батьківські збори «Слідами забутого майстра»; проаналізувати назви вулиць Одеси, визначити ті, що втратили свою історичну актуальність, і запропонувати, яку з таких можна перейменувати на честь Льва Добрянського.

Із зібраних у рамках дослідження матеріалів випливає, що Лев Володимирович Добрянський народився в Одесі у 1864 році. Дворянин, випускник Рішельєвського ліцею. На початку ХХ століття вважався одним з найкращих у Європі скрипкових майстрів. Загинув у 1941 році в одеському гетто…