Торік, 18 квітня, наша держава відзначила сторіччя Червоного Хреста України. У 1918 році на своєму першому з’їзді ця самостійна всеукраїнська громадська, благодійна, неприбуткова, добровільна, гуманітарна організація розглянула питання щодо приєднання до Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, який почався завдяки мудрості та далекоглядності швейцарського бізнесмена Анрі Дюнана.

У 1859 році він подорожував Італією і побачив жахливі наслідки битви при Сольферіно. Вони так вразили його, що він написав про побачене і почуте у книзі «Спогади про Сольферіно». В ній швейцарець виклав дві пропозиції, спрямовані на вдосконалення допомоги людям, постраждалим від війни. Перша: створити в мирний час у кожній країні групи добровольців, готових надати допомогу постраждалим на війні. Друга: закликати країни до домовленості про захист медичних працівників та поранених на полі бою. Із віку в вік людство переконувалось в незмінній актуальності цих пропозицій і переконується в їх цінності і сьогодні. В тому разі і ми, українці, коли зі зброєю в руках доводиться захищати недоторканість території держави.

Перша пропозиція стала приводом для створення національних товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця в різних країнах. Зараз у світі їх налічується 190. А друга пропозиція Анрі Дюнана стала основою для розробки Женевських Конвенцій про захист жертв війни. До них, підписаних у 1949 році, на сьогодні приєдналися всі держави.

В кожній з них може засновуватися тільки одне Національне Товариство Червоного Хреста або Червоного Півмісяця. Воно має бути відкритим для всіх мешканців без будь-якого розрізнення за расовою чи релігійною ознакою та незалежно від політичних переконань, а також дотримуватись Основоположних принципів Міжнародного руху ЧХ і ЧП та законів своєї країни. ТЧХ України, зберігаючи автономію, керується у своїй діяльності Конституцією України, Законами України «Про То­ва­риство Червоного Хрес­­та України» і «Про символіку Червоного Хреста, Черво­ного Півмісяця, Чер­во­ного Кристалу в Україні», «Про волонтерську діяльність».

Головне завдання для ЧХУ, за словами виконувача обов’язків його президента Миколи Поліщука, — це «сприяння органам державної влади України у їхній діяльності в гуманітарній сфері». Така роль ТЧХУ визначена в його Статуті.

Можна привести багато-багато прикладів важливості цього безкорисливого сприяння. Назвемо лише один. Майже 100 тисяч евакуйованих з Чорнобильської зони громадян у 1986 році отримали допомогу від Товариства на суму 16 млн доларів США. У 1991 році з ініціативи ЧХУ почала діяти Міжнародна Чорнобильська програма гуманітарної допомоги і реабілітації. Завдяки цій програмі допомогу отримали близько 1 млн громадян. Обстежено понад 150 тисяч дітей. Постраждалому від катастрофи населенню передали 7 тисяч тонн продуктів харчування, зокрема — 105 тонн сухого молока та інше. Всього на гуманітарну допомогу залучено понад 30 млн доларів США.

У вирішенні таких великомасштабних, а також і локальних справ вагомий внесок зробила Одеська обласна організація ЧХУ, яка почала свою біографію з 1918 року. На її рахунку багато добрих справ із надання першої допомоги, полегшення страждань осіб, котрі перебували і перебувають у важкій життєвій ситуації. Сьогодні краснохрестці Одещини, як і весь ЧХУ, працюють в особливому режимі, зосереджуючи роботу на наданні допомоги постраждалим і переміщеним особам із зони збройного конфлікту на сході України та анексованого Криму. Їм надається фінансова підтримка, продуктами харчування, одежею і взуттям, предметами гігієни, медикаментами. Поширюється взаємодія з організаціями, що працюють у напрямі боротьби з ВІЛ/СНІДом, туберкульозом, діабетом тощо.

Вищенаведеного достатньо для того, щоб зробити висновок: ЧХУ наполегливо, по суті, на безоплатній основі і добровільно, працює на користь здоров’я та покращення життя громадян України, подає приклад людяності, неупередженості і гуманності.