Книжкова ілюстрація як витвір мистецтва не часто потрапляє до виставкових залів. Такий щасливий випадок представився поціновувачам графіки в залах Одеського музею Західного і Східного мистецтва, де виставлені роботи художника Григорія Палатнікова.

Перед глядачем постав підсумок творчих задумів художника за останні п’ять років. Григорій Палатнікова у цей період оформив знаменитий двотомник І. Ільфа і Є. Петрова «Дванадцять стільців» і «Золоте теля», а також повість О. Козачинського «Зелений фургон» і власну книгу «Мій Амаркорд». На виставці також представлено серію ілюстрацій Григорія Палатнікова минулих років до світової літературної пам’ятки великого Гомера « Іліада»

- У «Золотому теляті» майже півтори сотні малюнків, стільки ж у «Дванадцяти стільцях», а в «моєму Амаркорді» десь близько сімдесяти. Але при оформленні виставки з’ясувалося, що ці маленькі ілюстрації губляться у великих залах, довелося додати живопис та малюнки і колажі великих розмірів. Напевно, доведеться робити інший показ моїх робіт, щоб показати саме книжкову графіку, сподіваюся, що в Літмузеї з часом відкриється виставка в такому форматі, — розповідає Григорій Палатніков.

- Цього художника можна сміливо назвати унікальним. Розроблена ним техніка в роботі з тушшю, поєднує в собі манеру традицій китайських майстрів і європейської пластики, — так оцінює творчість майстра графіки завідувач виставкового відділу музею художник Сергій Ільїн.

Григорію Палатнікову вдалося проілюструвати твори великих гумористів в чорно-білих тонах і при цьому піти від стилю простої карикатури.

Надія Івлева, гість виставки, ділиться враженнями від побаченого:

- Тонкий гумор, життєвий оптимізм художника відчуваються у багатьох роботах. Художник злегка насміхається над собою, над оточуючими, але в дружній, тактовній манері.

Легкий, невимушений стиль — ось, що приваблює цінителів графіки в роботах Григорія Палатнікова.

Герої його малюнків дуже виразні, контрастні, з характером. Як студентка архітектурної академії я знаю, — каже Надія, — як складно буває художнику передати ту ж таки повітряну перспективу. Палатнікову це вдається легко, хоча працює він з таким примхливим матеріалом, як чорнило, і при цьому навіть без олівцевих начерків, без корекцій — на одному подиху.