Зараз ви читаєте уже третій номер «Чорноморки», де у вихідних даних на останній сторінці вказано, що єдиним її засновником є редакція громадсько-політичної газети «Чорноморські новини». Ми пройшли державну перереєстрацію, і відтепер «ЧН» не лише формально, а й фактично, себто юридично узаконене, незалежне видання.

Кажемо «юридично», бо насправді залежного від співзасновництва в особі Одеської обласної державної адміністрації статусу «Чорноморка» позбулася ще у квітні 2010 року — з призначенням Януковичем на посаду голови ОДА Матвійчука. Ще тоді (і більшість з вас це добре пам’ятає, бо саме завдяки вам, нашим читачам, нам вдалося зберегти в російськомовній Одесі українську газету) «ЧН» не тільки позбавили фінансової підтримки з обласного бюджету, а й розгорнули масовану атаку на їх знищення. Через суди і прокурорсько-міліцейські структури, через негласні утиски й заборони, зокрема на передплату й продаж уроздріб, шляхом морального пресування та шантажу. Газета, яка, на переконання її тодішніх гнобителів, не протримається й двох місяців, не лише вистояла, а й разом з тими, хто згуртувався навколо неї (безмежно вдячні вам, наші друзі зі Спілки читачів), серед перших вийшла на Одеський Євромайдан…

Хоч і недавня, але це вже історія. Історія становлення в Україні державної незалежності, громадянського суспільства, вільної преси. Один, як нам здається, з найдраматичніших і водночас найяскравіших етапів у вже майже 102-річному літопису «Чорноморки».

Однак повернімося до сьогодення. За законом, з нинішнього року всі друковані засоби масової інформації (виняток чомусь зроблено для газети Верховної Ради «Голос України» та кабмінівського «Урядового кур’єра») не можуть мати серед співзасновників органи державної чи місцевої влади і, відпові-дно, фінансуватися з державного чи місцевих бюджетів.

Державна підтримка реформованим ЗМІ (а до таких належать і «Чорноморські новини») допускається лише у формі «надання редакціям пріоритетного права на укладення договорів про висвітлення діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування». Одеська обласна рада, приймаючи бюджет на 2019 рік, передбачила на таке висвітлення виділення коштів трьом газетам: одній — майже три мільйони гривень, іншій — мільйон і «ЧН» — 290 тисяч. Чому саме цим і саме стільки — питання до депутатів. Утім, більше непокоїть те, що ніхто наразі не знає, на яких засадах, коли і чи взагалі будуть оплачені матеріали «про діяльність місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування», а такі матеріали публікуються в кожному номері «ЧН». Мабуть, владі зараз не до того — її вибори печуть.

Не до нас і пошті. Уже середина лютого, а редакція й досі не отримала від неї коштів за передплату на 2019 рік, хоча за договором та мала переказати їх не пізніше кінця січня. В Одеській дирекції ПАТ «Укрпошта» пояснюють, що все залежить від їхнього головного офісу в Києві, а той, мовляв, ще не дав «відмашки».

Окрема тема — доставка. Взявши наперед майже третину від передплатної ціни за те, що газета своєчасно, тобто в день виходу, потраплятиме до читачів, пошта доставляє її із запізненням чи й не доставляє взагалі, перекладаючи вину на редакцію: мовляв, не вийшла, не привезли, недоклали… Заявляємо, що це не відповідає дійсності: упродовж січня-лютого 12 номерів «ЧН» були віддруковані й передані поштовикам у повному обсязі і своєчасно.

Шановні наші передплатники! Давайте захищатися чи й наступати разом! Ми — зі свого боку, ви — зі свого. Про кожен факт недоставки чи несвоєчасної доставки чергового числа повідомляйте і нам за номером (0482) 67-75-67, і тим, хто за це безпосередньо відповідає — поштовикам (телефони обласної дирекції «Укрпошти» — 726-39-54, 785-09-74, 050-30-06-074).

І, нарешті, про таку дражливу тему, як реклама, зокрема політична. На жаль, для нас сьогодні це, по суті, чи не єдине джерело (гроші від передплати на 2019 рік, як уже мовилося, «Укрпошта» ще не повернула, та й вистачить їх ненадовго), що забезпечує випуск газети. Втім, подібна ситуація і в інших друкованих ЗМІ. За винятком тих, що мають багатих власників. У них і тиражі за сто тисяч, і безкоштовне розповсюдження, і пристойні зарплати. Але й пишуть вони про інше — на догоду тому ж власнику, в якого є свої політичні, бізнесові, честолюбні чи ще якісь інтереси-амбіції. Для незалежних видань реклама — один з основних видів надходжень, на які вони, власне, й існують. У тому числі й для «Чорноморки».

Зараз у розпалі передвиборний процес, тож, зрозуміло, на газетних шпальтах з’являються матеріали про тих чи інших кандидатів. Публікуємо ми їх на договірних засадах, як це й передбачено законом, не віддаючи комусь переваги й нікому не відмовляючи, що також прописано у законі, в його праві донести свою позицію.

Інша річ, що кожен з читачів має власні політичні симпатії-антипатії і якщо ще не визначився з вибором, то знає, за кого напевне не голосуватиме. І тут у газеті — програма його антипода. Зразу ж претензії до редакції: «Як ви могли таке надрукувати? Та він такий-сякий! Краще підтримали б такого-то — ото достойник з достойників!». Може, й так. Але той достойник не звертався до редакції з пропозицією укласти договір й оприлюднити його передвиборну платформу. Очевидно, зробив це в інший спосіб чи в іншому місці. І це його право. Як право кожного виборця проголосувати за найгіднішого, на його думку, кандидата.

Сподіваємося на розуміння і підтримку.