Бути справжнім учителем — це талант і дар від Бога. Вшановуючи педагогів, які безмежно віддані своїй професії, з повагою кажемо про них: учителі, які надихають.

Про те, як обрана професія стала її долею, розповідає вчителька молодших класів Одеської загальноосвітньої школи №55 Олена Василівна ГОНКІВСЬКА:

— Ще з дитинства мріяла про оту стежину, що веде до школи, хотіла стати вчителькою. До речі, навіть день мого народження припав на професійне свято освітян. Тож, як мовиться, мені сам Бог велів обрати цю професію.

Багато секретів учительської майстерності запозичила у мого класного керівника Ніни Петрівни Розлуцької, яку згадую з особливою повагою та вдячністю. Вона назавжди залишилася для мене тим маленьким далеким вогником, що освітив початок мого шляху. Але найважливіше те, що завдяки їй зрозуміла: вчителювання — це моє, і саме цій професії хочу присвятити своє життя.

Закінчивши педагогічний коледж, а згодом і Південноукраїнський педагогічний університет імені К.Д. Ушинського, повернулася у рідну школу, аби сіяти розумне, добре й вічне… Завжди хотіла працювати саме з маленькими діточками, які щойно переступили поріг школи в очікуванні чогось цікавого та незвіданого. Вони залюбки навчаються читати, писати і рахувати, а мені дуже подобається спостерігати за їхніми першими кроками та успіхами.

За 29 років, які тут працюю, відбулося чимало змін — як у зовнішньому вигляді школи, так й у методиках навчання та ставленні до дітей. Варто зазначити, що справжнім новатором, мудрим і добрим керівником є наш директор — Ірина Миколаїв-на Бадюк, самовіддана праця якої заохочує й нас, учителів, до творчого пошуку та самовдосконалення. Ми постійно беремо участь у різноманітних конкурсах, семінарах, конференціях, де спілкуємося з колегами, обмінюємося досвідом. І це дуже важливо, особливо зараз, коли у шкільній системі відбувається реформування.

Масштабні зміни торкнулися й нашої роботи: у цьому навчальному році ми почали працювати за програмою «Нова українська школа», яка передбачає багато цікавих нововведень. Кожен день у нас починається з того, що дітки обирають смайлик, який відповідає їхньому настрою. І я вже розумію, яким чином з кожним маю будувати спілкування. Завжди працюю над тим, аби згуртувати моїх учнів, дати їм відчути, що школа — це друга родина, де всі один одного підтримують, розуміють, допомагають…

Ці ж принципи передбачає «Нова українська школа» щодо впровадження інклюзивного навчання. У нашій школі є кілька діток з особливими освітніми потребами. Для них закуплено спеціальне навчальне обладнання. Крім учителів, з ними працюють помічники педагогів. І головне — ми виховуємо у дітей толерантність до їхніх особливих однокласників, допомагаючи яким вони стають добрішими, милосерднішими, у них зникають упередження.

Серед інновацій — застосування інтерактивної дошки, яка з’єднана з мережею інтернет, і це дуже допомагає у проведенні уроків. Розподіл навчання на тематичні тижні, сучасна методика із використанням відповідних зображень допомагають малечі щодня поповнювати свій словниковий запас, а робота з конструкторами «Лего» — навчитися будувати речення, формулювати думки й висловлювання, продуктивно працювати на уроках математики й малювання, розвивати творчу уяву, дрібну моторику, фантазію…

Проведення уроків планується таким чином, аби діти вміли взаємодіяти у колективі, маючи водночас змогу проявити власну творчу індивідуальність. Адже всі вони дуже різні за рівнем розвитку, тож завдання педагога навчити, аби сильні допомагали тим, хто трошки слабший.

Сучасному поколінню школярів важко саме запам’ятовувати інформацію, тож у програмі «Нової української школи» є чимало маленьких секретів для досягнення добрих результатів. Тут і малюнки, й ігри, і робота з інтер-активною дошкою, і ще багато різних цікавинок, за допомогою яких навчання дається легше, а матеріал засвоюється краще.

Аби діти не перевантажувалися, у класі є зона відпочинку, де можна посидіти на килимку, полежати, перевести на якусь хвилинку увагу з навчання, подивившись у вікно, порахувати пташок чи хмаринки… Певна річ, в успіхах дитини не останню роль відіграють і стосунки з батьками, усвідомлення дорослими, наскільки для неї важливо, аби мама чи тато цікавилися життям малечі, брали у ньому активну участь.

…Школярики лише знайомляться з чарівною Країною знань. Я ж докладаю максимум зусиль, аби їхня подорож у світ прекрасного була цікавою і легкою. Для мене важливо, аби те, що роблю, не втомлювало, а надихало. І коли це так, усвідомлюєш: учительське покликання — це і є саме життя.