Коли відомого політолога із США запитали, що він думає про вибори в Україні, він відповів: «Мене не цікавить, кого оберуть. Мені цікаво, що буде після виборів».

СЦЕНАРІЙ, НАПИСАНИЙ ЗА КОРДОНОМ

В одному з останніх інтерв’ю головний редактор радіо «Эхо Москвы» торкнувся теми виборів Президента України. Спочатку Олексій Венедиктов повторив те, що в різних варіантах уже не раз долинало з Кремля — хто завгодно, тільки не Порошенко. Потім уточнив: «На мій погляд, якщо говорити про нашого, проросійського кандидата в Президенти України, то він є. Це містер Хаос. Чим більше хаосу, чим слабший кандидат, тим, вважає Путін, це вигідніше для Росії. Власного кандидата у нас нема. Тимошенко, Зеленський, Бойко, ще якісь люди — не важливо. Містер Хаос нас влаштовує».

Сценарій хаосу, керованого з Росії, винайдений не сьогодні і стосується не тільки нинішніх виборів. Слабкий, залежний від Кремля Президент України — давня мрія російського керівництва. Цю мрію вже кілька разів реалізували. Спочатку за допомогою «плівок Мельниченка» і скандалу з продажем «Кольчуг» вдалося дискредитувати Кучму. Потім за допомогою Тимошенко успішно помножили на нуль Ющенка. Потім важливу роль зіграла «папка» з московських архівів, якої міцно тримали на прив’язі колишнього зека.

Якби не відбулася Революція Гідності, у 2015 році російські політ-технологи «переобрали» б Януковича або посадили на київський трон іншу людину, повністю залежну від Кремля. Але спокуса скористатися ситуацією і покінчити з Україною негайно взяла гору у гарячих головах у Росії. В результаті — анексія Криму, окупація частини Донбасу і новий вид хаосу — гібридна війна.

Воєнний хаос, здавалося, повинен був би добити нашу країну, однак на перших порах він призвів до консолі-дації українського суспільства. Заговорили навіть про формування в Україні політичної нації на основі готовності чинити опір агресії. На хвилі таких настроїв була обрана Верховна Рада восьмого скликання, а обраний раніше Президент Петро Порошенко поступово змінив мирну риторику на войовничу. На час притихла і «п’ята колона»: заклики до миру народ розумів як капітуляцію.

ХАОС МОЖЕ ПОВЕРНУТИСЯ

Втім, керований хаос в Україну може скоро повернутися. Поразки на Східному фронті дали зелене світло Мінським угодам, призвели до абсурду «ні миру, ні війни» на роки. Це розмиває консолідацію суспільства. Відсутність перемог на фронті і розруха в українській економіці призводять до того, що частина населення в усіх бідах країни звинувачує не агресора, а власних політиків, які у важких умовах намагаються хоча б щось зробити.

Одним з таких політиків є чинний Президент України. Потужна кампанія з його дискредитації перевершує за масштабами все, що робилося щодо Кравчука, Кучми, Ющенка і Януковича разом узятих, а за люттю взагалі не має прецедентів у сучасній історії України. Якби Порошенко був навіть тричі олігархом, якби отримував вигоду від усіх незаконних операцій у країні, хамство, яке допускає на його мітингах «Національний корпус» та інші борці за справедливість, ніякого виправдання не має. При цьому частину звинувачень щодо першої особи в державі озвучують люди, на яких ніде проби ставити. А головнокомандувача в усіх гріхах звинувачують ті, хто жодного разу не побував на фронті.

Але Президента атакують не тільки патріоти. Перед президентськими виборами оговталися «колишні». Тотальна корупція, некомпетентність, нехтування інтересами держави — характерні для всього політичного класу України. Але якщо додати до цього букету прагнення знову грабувати країну «як за Януковича», утвориться вибухова суміш. І це підґрунтя для повернення в Україну хаосу. Підґрунтя для політики реваншу.

Містер Хаос, якщо його оберуть, з першого дня правління виявиться слабким Президентом України. Працювати такому главі держави доведеться у важких умовах. Реваншисти негайно скористаються його слабкістю. Змусять шукати миру з Росією будь-якою ціною, змусять шукати підтримки у Заходу на невигідних умовах. Рана Донбасу буде заморожена на десятиліття, а повернення Криму стане взагалі неможливим.

РІВНЯННЯ З БЕЗЛІЧЧЮ НЕВІДОМИХ

Але труднощі у зовнішній політиці — тільки половина з бід, які загрожують Україні. Реваншисти змусять містера Хаоса боротися з власним народом, побоюючись чергового Майдану. Містеру Хаосу не вдасться втриматися в позиції «ні війни, ні миру» у зовнішній політиці. Містеру Хаосу не вдасться в політиці внутрішній уникнути широких народних протестів. Але другої Революції Гідності, запевняю вас, він не допустить. Велосипед не винайде, а спробує перейняти російський досвід. З точковими репресіями, зі зміцненням силових структур, з поступовим створенням поліцейської держави. До речі, Януковичу з російською допомогою до 2014 року це майже вдалося. Послизнувся на дрібниці — зі встановленням «йолки».

Істотна перешкода на шляху «стабілізації» російського зразка — Верховна Рада восьмого скликання. Обраний на революційній хвилі український парламент, звісно ж, не Конвент, але там серед фракцій і груп, контрольованих олігархами, є чимало людей, для яких інтереси країни — не порожній звук. І перетворити ВР у принтер для комп’ютера нового президента швидко навряд чи вдасться. Реалізувати керований хаос в українському парламенті або вибудувати його, як Державну Думу Росії, стане можливо (якщо взагалі можливо) лише після виборів у жовтні.

Якщо новим Президентом України залишиться старий, йому в парламенті доведеться зіткнутися з таким же або подібним завданням. Тому 2019 рік — вирішальний для політичного класу країни. Державним людям доведеться вирішувати рівняння з багатьма невідомими. Рука Москви — тільки одне з цих невідомих.

А містер Хаос тільки один з кандидатів на вищий державний пост України. Не факт, що цей кандидат переможе.