День сміху — день, коли можна не обмежувати свою фантазію, жартувати і веселитися разом з близькими та колегами. У цей день варто бути уважним, адже можна не тільки вдосталь насміятися, але й спіймати інфаркт від чужих жартів.

Колись моя подруга пожартувала над своєю донькою. Вона сказала їй, щоб мерщій бігла в коридор, бо бабуся з дідусем приїхали з іншого міста. Та радісно прибігла, а почувши, що це першоквітневий жарт, розревілася і сказала: «Мамо, ти жорстоко пожартувала над моїми почуттями». Тому цього дня не сприймайте все серйозно можливо — це розіграш.

В моєму дитинстві популярними були жарти на кшталт «ой, а у тебе спина біла». Або хлопці чіпляли прищіпку на спідницю, а нитку прив’язану до прищіпки, кидали на плече. Потім ти ж, своїми руками, хотіла зняти нитку тягнула її і тим самим підіймала спідницю. Всі реготали.

Коли була студенткою розіграв викладач всю групу. Сказав, що чекає нас в аудиторії. Будуть заліки автоматом. Всі повірили, бо все-таки — це викладач теоретичної механіки. Солідна людина. Такі не шуткують. А от і шуткують. На дошці було написано «Ха-ха. Першого квітня — брехня всесвітня!»

Як розігрують та жартують одесити та гості міста в День сміху? В розвідку на Дерибасівську пішли та вивідали.

Катерина

- Розкажу історію, яка запам’яталася всім, а особливо моєму чоловікові. Тоді ми ще тільки зустрічалися, і я не знала, що це мій майбутній чоловік. Заїхавши до мене на каву, він і не підозрював, чим це може закінчитись. Поки кавалер попивав каву і насолоджувався компанією моєї подруги, я обклеїла його машину паперовими ромашками. Коли ж він вийшов у двір і побачив красуню-машину трохи не зомлів. Але ж оцінив мій креатив. Не побоявся одружитися.

Світлана

З нами друзі жорстоко пожартували. Сказали, що загорівся наш будинок. Ми примчали додому, а це виявився жарт. Потім сміялися, але спочатку було не до сміху.

Поліна (ліворуч) в образі нареченої Дарт Вейдера та Ліза

Поліна: -У мене батьки жартівники. Підмінили шампунь на соняшникову олію. Найцікавіше, я це не відразу зрозуміла. Тільки коли вийшла з душової кабіни, здогадалася, що щось не те.

Андрій та Ксенія

Андрій: — А я сьогодні розіграв друзів в чаті. Написав, що не зможу піти на косплей-шоу. Друзі почали нервувати. Всі ж готували костюми та розраховували на мене. Але забули, що першого квітня – брехня всесвітня.

Ксенія: — А у мене тітка жартівниця виявилася. Написала, що під’їжджає до Одеси. Попросила зустріти. Я відпросилася з роботи, хоча з цим проблема.

Оббігавши весь залізничний вокзал і не знайшовши тітки, телефоную… Чую… «З днем сміху, племіннице! Ти що не в Одесі живеш? Віриш першого квітня?»

Лицар Олександр з друзями

Олександр: — Ми приїхали із Запоріжжя. Збираючись на косплей-шоу попросив друзів збирати костюми. Сказав, що відійду до магазину. Сам же заліз до чемодана (я гнучкий). Ото було реготу, коли відкрили чемодан, а там я: «З Першим квітня!»

Олександр в образі Верки Сердючки

Хоча в розіграшах є досвід, але цього разу навіть я повірив. Подзвонили, назвалися представниками поліції. Вказали фамілію, адресу, рік народження. Сказали, що співпрацюють з військкоматом, і пора мені вже призватись до армії. Пригрозили, щоб нікуди не тікав, бо буде гірше. Дзвінок в двері, а там — друзі-жартівники.

Ксенія

— Найліпше розігрувати дітей. Вони наївні, вірять. Я часто жартую над племінниками. Одного разу сказала, що в День сміху діти стають невидимками. Підмовила рідних і ми цілий день вдавали, що не бачимо їх. Ото вони робили, що хотіли. А нам хоч би що – не реагуємо. Племінники навіть повірили, що це правда.

Маленька Віка Велієва з татусем

А я розіграла сьогодні татка. Сказала, що в нього джинси порвані, і він повірив.

Ольга(праворуч) та Юлія

Ольга: — Зазвичай колеги жартують, що викликає директор. Заходиш до директора, а він і гадки не має. Потім вже регочемося. Настрій у всіх поліпшується.

Ірина (перша ліворуч) з друзями

Ірина: — Мене друзі-одногрупники розіграли в студентські роки. Сказали, що мене викликає декан. І все б виглядало банально, якби декан не виявився жартівником і не підіграв всім. Він з серйозним виглядом говорив, щоб я почекала, що до мене є серйозна розмова, що це стосується майбутнього навчання. Театрально зітхав та хмурив лоб. І так я просиділа біля деканату дві години. Коли вже ні жива ні мертва зайшла до кабінету, він привітав мене з Днем сміху.