Звільнення Комінтернівського (нині — Лиманського) району від фашистських загарбників, було, по суті, вступом визволення Одеси.

Окупація селища тривала довгих 32 місяці, доки 5 квітня 1944 року радянські війська не звільнили Комінтернове, а за ним — і весь район.

З 3 до 5 квітня вдалося звільнити такі села як Сербка, Новомиколаївка, Сичавка, Кошари, Любополь, Калинівка та Петрівка. За кілька днів радянські воїни, під час жорстоких боїв, просунулися майже на 50 кілометрів, звільнивши решту району.

На території Лиманського району є десятки поховань воїнів, які загинули під час бойових дій в 1941-1944 роках. Братська могила 77-ми бійців в селі Калинівка, поховання 32-ох солдатів в селі Красносілка.

Це далеко не повний перлік тих, хто загинув в кривавих боях. Коли я спробувала порахувати, скільки бійців загинуло на землях Лиманського району, у мене вийшла цифра понад вісімсот чоловік. Це я враховувала лише ті поховання, на рахунок яких є точна інформація про кількість полеглих. Адже в деяких селах Лиманського району (таких, приміром, як Корсунці і Міщанка) є братські могили, де особи загиблих та їхню точну кількість так і не вдалося встановити.

1944 року на фронт пішло більше 5000 жителів Лиманського району. Багатьом з них не судилося повернутися на рідну землю. Більше двох тисяч людей — загинули. До нинішнього дня – дожили одиниці.

- У нашому селі зараз проживає чотири ветерана війни і дві вдови учасників бойових дій, — каже голова Крижанівського сільради Лиманського району Наталя Крупиця. – Дев’ятого травня їм надається грошова допомога, розмір якої розраховує комісія при сільраді індивідуально. Всім нашим ветеранам зараз за 90, двом з них здоров’я дозволяє бути присутнім на святкових мітингах, де збираються всі мешканці нашого села і школярі.