Сьогодні українцю, якщо він не корупціонер або хабарник, щоб заробити достатню грошей на купівлю омріяного, хоча б і вживаного, імпортного авта, потрібно важко працювати в Україні або, здебільшого, за її межами. Родині Банарів з Любашівки, завдяки умілим та майстерним рукам, поталанило «втиснутися» у нішу з надання будівельних послуг. Тож батько Віктор з сином Олександром беруться за роботу будь-якої складності. Здебільшого — це виконання зовнішнього і внутрішнього ремонту будівель, їх утеплення, зрідка — будівництво нових споруд тощо. На рахунку їхньої бригади числиться й добудова церкви у Солтанівці, розпис якої виконувала донька глави сім’ї Людмила.

Коли ж Олександр забажав придбати іномарку, свій вибір зупинив на марці Land Rover Freelander 2000-го року випуску. Аналогічна автівка в Україні коштує 6 тис. доларів, у Польщі — 2800, бо у нас ціна на вживані автомобілі дорожча ніж там чи Литві через мита і акцизи. Тож, щоб не переплачувати, Банарі вирішили «зганяти» за кордон. Перевезення авто з генеральним дорученням кермувати рік без його розмитнення з Польщі обійшлося їм більш як у три тисячі баксів. Коли ж власникові довелося зареєструвати Land Roverа і отримати на техніку українську прописку, він не помчав до найближчого митного посту «Подільськ» Одеської митниці ДФС, а поїхав за Київ. Пояснили, що у нас стояла велика черга «євробляхерів» і ціна була більш «кусючою».

Після усіляких перипетій та поїздок Банарі повернулися додому на авто уже з українськими номерами і з гаманцем, легшим майже на 80 тис. грн.

Загальних підрахунків витрат нові власники іномарки ще не підбивали, але, мабуть, доларів з 300-500 зекономили б, якби купували аналогічного легковика вдома. Щоправда, тоді вони не здійснили б подорож польським краєм та не збагатилися навичками спілкування з прикордонниками та митниками.