Коли вперше і скільки разів ім’я Тараса Гончарука з’явилося на шпальтах «Чорноморських новин» — скажуть біографи та бібліографи (головне тут — не переплутати доктора історичних наук, професора Т.Г. Гончарука з також доктором історичних наук і професором Г.І. Гончаруком). Ми ж сьогодні — про інше. Про знаковість і, може, навіть символічність постаті Тараса Григоровича Гончарука для нашої газети.

Будь-хто, зайшовши в редакційну приймальню, відразу ж звертає увагу на дві фігури із пап’є-маше, власноруч виготовлені й подаровані нам друзями-читачами з Усатового — гарною й великою родиною Вітвицьких. Це фігури козака-вусаня й україн-ки-козачки. Якщо у лицаря в руках булава, то в козачки — що б ви подумали?! — газета. Звісна річ, «Чорноморські новини». І читає козачка (а читати в Україні, як достеменно відомо, на відміну від західних, не кажучи вже про північних, сусідів, уміли чи не всі жінки) — от вам і знак-символіка — статтю професора Тараса Гончарука із серії «Одеса в золотих променях історії» про штурм Хаджибея (Одеси) 14 (27) вересня 1789 року. Випадок? Збіг? Та ні, все в цьому житті закономірне, причинно-зумовлене, детерміноване.

Не просто так — ото йшов собі, і його враз осяяло — постав пан Тарас у перших лавах оборонців «Чорноморських новин» від януковичівсько-матві-йчуківської кліки, що ставила за мету будь-що закрити правдиву, вільнолюбну й непокірну єдину на Одещині українську газету. Інакше, переконані, й не могло бути, бо для професора Тараса Гончарука Одеса — це не якась фантомна «Южная Пальмира», яка за помахом руки блудниці Катерини, як манна небесна, з’явилася на узбережжі Чорного моря, а давній порт та прадавня твердиня, і містові нашому аж ніяк не 225, а 700 з гаком літ. І місто це ніяке інше, а українське. З рештою всього, що з цього випливає.

Тарас Гончарук — і це також знаково й символічно — разом з іще кількома колегами-істориками у 2017 році став першим лауреатом премії «Чорноморських новин» та Українського клубу Одеси «Лицарі українського чину». Цієї відзнаки він удостоєний за вагомий внесок у дослідження Одеси і всього Причорноморського краю, повернення з небуття імен звитяжців Українських визвольних змагань та з нагоди 100-річчя нашої газети.

Редакція «ЧН» щиро вітає лицаря українського чину Тараса Гончарука з гарним ювілеєм і зичить йому нових звитяг на наукових теренах та всіляких гараздів (здоров’я, грошей, поваги, любові etc) в особистому житті. Із 50-річчям, друже-побратиме!