Податки — це основне джерело наповнення бюджету будь-якої держави. Та в світі є такі обов’язкові платежі, що можуть і здивувати, й розсмішити.

Країни Західної Африки належать до найбідніших у світі. Незважаючи на це, їх жителів все одно оподатковують. Наприклад, гвінейці платіть податок за мир, хоча військові дії там не ведуться. Рік мирного життя обходиться кожному громадянину цієї країни приблизно в 17 євро, що є для них досить відчутною сумою. Для порівняння: кілограм кави в Гвінейській Республіці можна купити за 50 євроцентів.

На початку 2000 років на Балеарських островах був введений «сонячний» збір. Податком на сонце обклали всіх туристів, які приїжджають на архіпелаг. Мандрівники, які прибувають на популярні курорти Ібіци, Майорки, Менорки, повинні щодня платити по 1 євро за перебування тут під сонцем.

У 2007-у уряд бельгійського регіону Валлонія почав боротися з глобальним потеплінням незвичайним способом — увів податок на барбекю. Доцільність такого збору підтвердили екологи: за їхніми даними, у процесі приготування їжі на грилі в атмосферу викидається від 50 до 100 грамів вуглекислого газу. Жителі Валлонії, які хочуть приготувати барбекю у власному саду, повинні сплачувати податок у розмірі 20 євро. Причому робити це необхідно при кожному використанні гриля. Ухилитися від виплати збору навряд чи вдасться, бо дотримання порядку контролюється з повітря. Територію патрулюють вертольоти, оснащені термічними камерами і здатні виявляти джерела тепла.

Палички для їжі — традиційний для країн Східної Азії столовий прилад. Вони з’явилися близько трьох тисяч років тому і швидко завоювали шанувальників. Із 2006-го в Китаї за можливість користуватися паличками громадяни платять особливий податок. Збір у розмірі 5 відсотків з продажу кожної пари паличок запровадили там задля захисту лісів від вирубування.

Жителі американського штату Арканзас платять податок за татуювання або пірсинг: 6 відсотків від їх вартості.

На початку 1990-х влада Венеції вирішила, що стягувати податки можна не тільки з матеріальних об’єктів. Так, у 1993-у там ввели податок на тінь. Незвичайним збором обклали майже всіх власників магазинів, ресторанів і кафе, тінь від яких падала на муніципальну землю. Частина бізнесменів вважала за краще демонтувати з фасадів навіси і козирки, а ті, хто вирішив зберегти вигляд своїх закладів, щорічно поповнюють бюджет Венеції своїми внесками. До речі, платити податок на тінь власникам венеціанських кафе та ресторанів доводиться не тільки в сонячні, але й у похмурі дні, яких у місті на воді значно більше.

Коперто — це фіксована плата за накритий стіл у кафе чи ресторані. Цей збір часто називають «податком за вилки та ножі». Його розмір складає від 1,5 до 2,5 євро з людини залежно від типу закладу у Венеції. Про наявність коперто людина дізнається з меню. Уникнути зайвих витрат можна, зробивши замовлення біля бару. Тоді доведеться з’їсти їжу там же — стоячи або сидячи за барною стійкою на високому стільці. Часто навіть самі італійці беруть замовлення із собою та їдять на ходу, вдаючи, що не мають часу посидіти. Насправді ж таким чином вони намагаються заощадити, не сплачуючи коперто.