Майже два роки проходив гумористичний конкурс самодіяльних літераторів багатої на таланти Одещини – «Ярмарок сміху». Його було присвячено 110-річчю від дня народження нашого земляка, славетного українського сміхотворця Степана Івановича Олійника. А започаткували цей конкурс «Одеські вісті» у 2003 році за підтримки доньки письменника – кандидата мистецтвознавства Лесі Олійник, а також Громадського благодійного фонду імені Степана Олійника, який тоді очолював палкий шанувальник творчості класика українського гумору Валерій Дмитрович Бойченко. «Одеські вісті» розповідали читачам про те, як відзначався ювілей великого гумориста в Одесі, у Балтському районі, в селі Пасицели, де він народився і куди приїжджав, щоб поспілкуватись з рідними, земляками.

Про творчість Степана Олійника написав фундаментальну книгу відомий письменник Богдан Іванович Сушинський. В одному із випусків збірки «Ярмарок сміху» (а їх уже видано дванадцять) в передмові він підкреслив, що С. І. Олійник недарма був надзвичайно популярним у читацької аудиторії й недарма став кумиром тих залів, в яких йому доводилось виступати.

Останній конкурс був найтривалішим за часом. Свої роботи надіслали в газету близько 100 авторів із різних міст, селищ та сіл нашої області. Частина із них друкувалась на сторінках «Одеських вістей». А до ювілейної книжки були дібрані найкращі твори. В них відображено широкий спектр проблем, що існують в суспільстві: корупція, хабарництво, скорочення штатів у закладах та установах, так звана «оптимізація» служб та відомств, ненадійність банків, якість навчання, медичної допомоги, зростання цін, пияцтво. І, звісно, наше повсякденне життя-буття з його гумором, який викликає щиру усмішку. Як, наприклад, тонко підглядена Яною Бричак із СМТ Татарбунари, чоловіча «хитрість»:

На охоту в поле хлопці вирушали.

На трьох джипах величаво

дичину ззивали.

У дружин сердитих очі

болять виглядати…

Без дичини наші хлопці не їдуть до хати.

Три доби вже дзвонить Вові

жінка-трудівниця

Повідомити, що вдома…

він забув рушницю.

Читаєш такі рядки і відчуваєш задоволення від того, що автори «Ярмарку сміху» — 2018» продовжують традиції, закладені відомими гумористами Одещини – Володимиром Івановичем, Костянтином Сергієнком, Володимиром Гараніним, Володимиром Вдовиченком, Віктором Дзюбою. Це підтверджують і твори Анатолія Трухина із Одеси, Валентини Донцової з Березівки, Тетяни Цисар із Балти, Людмили Гожа з села Любомирка Подільского району, Ніни Крутцевої з Подільска та іншими авторами.

Конкурс дав можливість і редакції «Одеських вістей», і самодіяльним літераторам на ниві гумору та сатири донести до читачів правду-матку нашого непростого буття. Він підтвердив: щоб творити, не обов’язково бути членом якоїсь спілки якихось там «однодумців». Головне, щоб у тебе в першу чергу були здібності до письменництва, до наполегливої праці над словом, а не членський квиток з печаткою літературного чиновника. І тут, як то кажуть, не попреш проти давнього учасника «Ярмарку сміху» Олександра Корембліта із Подільска, який написав:

До нас приїхав член якоїсь спілки…

Якої саме – він не пам’ятав,

Бо так наклюкався горілки,

Що в дзеркалі себе сам не впізнав.

Ходив, хитаючись і бив себе у груди:

Я член! Я член! – запінившись кричав.

Йому не заперечували люди,

Всі бачили, що правду він казав.