За Конституцією земля належить усім громадянам України. Тим, хто жив, живе і житиме в ній.

З відкриттям ринку землі українці побоюються, що унікальні чорноземи опиняться у руках іноземних латифундистів чи вітчизняних агрохолдингів, а дрібний фермер, який «тягне» соціальну сферу села, як соціальний прошарок буде знищений.

Такої думки дотримується начальниця відділу агропромислового розвитку райдержадміністрації Людмила Гончарук.

– Фактично на моїх очах формувалось кожне фермерське господарство нашого району. Їх очолюють люди, які виросли в селі і всебічно турбуються про своїх земляків, допомагаючи школам, дитсадкам, лікарням, ветеранам праці. Вони невтомно трудяться на землі, вирощуючи непогані врожаї, – поділилася досвідчений фахівець в сфері землекористування. – І тепер можуть враз позбутися своїх господарств, бо бідні селяни зможуть продати свої паї тим, хто більше заплатить. Тому сьогодні доля українського села залежить від того, яка модель земельного ринку запрацює. На моє переконання, продаж земель сільськогосподарського призначення – це питання національного значення. Без участі народу його вирішувати не можна. Єдиним покупцем земель провинні виступити держава і люди, які на ній живуть і працюють.

Людмила Гончарук навела приклад Польщі, де сільськогосподарські землі може купити лише держава, релігійні об’єднання й фермери, проте не всі без винятку. Бажаючий купити землю повинен бути власником сільгоспугідь площею до 300 га та проживати в місцевості, де придбати землю. Більш того, щонайменше 10 років покупець зобов’язується вести на цих угіддях господарську діяльність і без дозволу суду не може цю землю ні продавати, ні здавати в оренду.

З приводу діяльності агрохолдингів, то через одне з них на Одещині постраждало кілька елеваторів, а також фермери, які зберігали там своє збіжжя. Низка сільгосппідприємств, що перебували у структурі агрохолдингу, позбулися більше 300 одиниць техніки, яку за борги його власників було продано з торгів. Кануло в лєту найкраще господарство Любашівського району ТОВ ВНФ «Зеленогірське». А його боргові зобов’язання перед сільрадами – близько мільйона гривень (плата за землю) – поки що не повернуто.

Ще один страх орендодавців – чорні реєстратори, які допомагають «продавати» і «перепродавати» землю без відома самих власників землі. Якщо в країні запрацює ринок землі без перезавантаження судової системи і наведення ладу у врегулюванні роботи таких реєстраторів, то страшно уявити, в яких масштабах можуть відбуватися подібні оборудки. Фермери також побоюються цих «круків». Так, цього літа трьом фермерам з Любашівщини лише дивом вдалося відбити атаку «чорних реєстраторів» на свої господарства.