Рання побудка, i ми в дорозi до мiста Свiтловодська (перша назва — м. Хрущов), де разом з Генеральним консулом Китайської Народної Республiки в Одесi Сун Лiцюнем та його помiчником У Меннань будемо нагороджувати ветерана Великої Вiтчизняної вiйни, учасника вiйни з Квантунською армiєю Японiї Федора Григоровича Пугача орденом КНР у зв’язку з 70-рiччям утворення Китайської Народної Республiки.

Пiсля другої свiтової вiйни пройшло 74 роки, але ми пам’ятаємо втрати нашого народу i китайського внаслiдок тiєї жорстокої вiйни.

Вона була жертовна. Ми пам’ятаємо, i наступнi поколiння теж будуть пам’ятати.

Я згадую зустрiч з моїм товаришем — мером мiста Гола Пристань, що на Херсонщинi, Володимиром Негрою, батько якого, капiтан Червоної Армiї Савкiн Петро Iванович, пропав безвiсти пiсля переможного травня 1945 року на вiйнi за незалежнiсть Китаю. Я вивчав це питання, хотiв якимсь чином Володимиру Петровичу допомогти знайти його батька в рiзних списках загиблих бiйцiв в перiод з серпня до вересня 1945 року. Але, на жаль, позитивних результатiв ми не отримали.

Проте життя продовжується. Ми шукаємо, не втрачаємо надiю.

Небагато, всього трьох, учасникiв тiєї вiйни в Українi представлено за нашим поданням до державної нагороди уряду КНР у зв’язку з ювiлеєм держави. Цi нагороди разом з Генеральним консулом КНР вручаємо в помешканнях наших ветеранiв.

Хліб-сіль Генеральному консулу КНР в ОдесіХліб-сіль Генеральному консулу КНР в Одесі

Першу нагороду в Одесi вручили полковнику у вiдставцi Куцеволу Борису Степановичу — командиру мiнометного розрахунку, молодшому сержанту в той час. Далi — Фирсанковiй (Мироненко) Елеонорi Павлiвнi — рядовiй 444-го авiацiйного полку дальньої авiацiї.

Приємно те, що нагороди КНР найшли героїв, i це дiйство вiдбувається в сiмейному колi в присутностi журналiстiв, якi зможуть передати атмосферу урочистостi iз сльозами на очах нагороджених. А їм всiм вже за дев’яносто. У них у всiх є дiти, онуки i правнуки. А це означає, що пiдростаючому поколiнню є з кого брати приклад.

...Проїхавши певну вiдстань, ми заправили своє авто в Кропивницькому i вiдвiдали художню галерею «Єлiсаветград», власник якої — Микола Цуканов, член Нацiональної спiлки художникiв України. Вiн провiв нам екскурсiю та подарував картину i дитячi малюнки пану Сун Лiцюню.

Фото на пам’ять. Запис в книзi вiдвiдувачiв галереї, подорож до краєзнавчого музею мiста (а це поруч). Розмова про проведення фотовиставки в музеї до 70-рiччя КНР, i знову в дорогу. До мiста Свiтловодська.

Прибули вчасно. Нас зустрiв заступник голови ради ветеранiв мiста Вiталiй Вiталiйович Альохiн. Поселення в готель. Пiша та автомобiльна екскурсiї по мiсту. I ми уже бiля греблi Кременчугської ГЕС. Все тут вражає. Мiсто чисте i завжди раде бачити гостей.

А гостей наступного дня у родинi нашого ветерана Федора Григоровича Пугача разом з нами було багато. По-перше, мої колеги журналiсти з мiсцевих газет, радiо i телебачення. Представники мерiї мiста i, звичайно, вся його велика родина: двi доньки, зятi та онука. Зустрiчали Генерального консула КНР хлiбом-сiллю.

Вручення нагороди ветерану пройшло у святковiй атмосферi. Квiти, подарунки, побажання здоров’я. Фото на пам’ять. I як пiдсумок робочого тижня ми вручили нагороди нашим ветеранам-фронтовикам. Ця поїздка сюди (вiдстань вiд Одеси — 450 кiлометрiв i вiд Китайської Народної Республiки — приблизно 10 тисяч кiлометрiв) свiдчить про те, що нiхто не забутий, нiщо не забуте. Слава нашим героям! Уряд Китайської Народної Республiки пам’ятає про них, а це означає, що братерська дружба мiж нашими народами була, є i буде.