В одній із військових частин із складу оперативного командування «Південь» перебувають на строковій службі брати-близнюки солдати Михайло та Павло Чабровських. Хто їх вперше бачить, не відрізнить нізащо. Товариші по службі кажуть, що це добре. Адже можна скористатися дзеркальною схожістю і щодня обводити навкруг пальця свого командира, мовляв, я не Павло, а Михайло, і – навпаки. Звичайно, жарт. Хлопці із міста Кам’янського (колишній Дніпродзержинськ). На строкову службу призвались більше року тому.

- Служити вирішили піти разом, — розповідає про солдатські будні Павло Чабровських (він по праву бере слово першим, бо вважає себе старшим аж… на 15 хвилин). – Хоча мали законний вибір – піти у солдати по «черзі»: спочатку один, а потім інший. Ми завжди разом: із дитячого садка – до армійської казарми. До університету вступали разом, водночас і пішли звідти – не наша виявилась справа. Можливо, ще надумаємо вступати, часу вистачає.

До армії близнюки Павло та Михайло Чабровських активно займались спортом, пізніше, по закінченні навчання в школі, працювали на заводі з виготовлення металопластикових конструкцій у Дніпрі. Ціну копійці знають, вже майже самостійні.

Нещодавно, на день святкування дня створення частини, де обоє служать, були відзначені командуванням почесними грамотами. А як же інакше? Обидва гарно служать – обох і відзначають.

Тож бажаємо хлопцям лише життєвої удачі! А по закінченні терміну строкової – підписатись на контракт­ну службу у рідній частині.

А про те, чи ошукують своїх командирів солдати Чабровських Павло та Михайло, користуючись своєю схожістю, так і залишиться невідомим – близнюки своїх таємниць не видають. І так воно чи – ні, лише вони знають. На те вони і брати.