Сівши обідати, включив радіо і зрадів, що голос був без акценту і не пропагандиста-спасителя моєї душі.

Радіо коментувало брифінг Монахової — наглядачки за калічною українською мовою. Якщо мовний омбудсмен (по-нашому — представник чиїхось інтересів) Монахова така освічена українка, то чому виступає на брифінгу (з англійської — інструктаж, по-нашому — напучування), а не на зібранні певних людей для пояснення-тлумачення певної теми. Як на мене, її посада — ще один гвіздок у серце української мови. Штраф за суржик — зайвий політичний піар мовним сепаратистам. Для того щоб штрафувати, необхідно досконально знати діалекти України. Є така наука!

Я вважаю (а не «рахую»), що насамперед потрібно боротися за чистоту мови вищих посадовців, які тільки починають освоювати самокати та велосипеди. І тоді питання мови розсмокчеться, як у Кашпіровського. «Папєрєдніков» не допускати навіть до районної влади. Поки не опанують мову держави, в якій живуть. Бо за стільки років можна було вивчити й мову дельфінів!..

Краще б Монахова боролася за те, щоб у мій паспорт повернули мою національність. Більше 50 років моя сім’я писалася українською. І чи не звідтоді, як із паспорта прибрали графу про національність, на Одещині розпочався парад російськомовності?..

І ще: звідкіля взялася ота дурня, що Криворіжжя й Донбас — російськомовні? У 1947-у я пішов у перший клас української Тернівської СШ №40 Жовтневого району Кривого Рогу. В ті роки у Кривому Розі було набагато більше військовополонених німців, ніж наших, а останні — бійці трудармії з Одещини та Молдови. Майже така ж картина і на Донбасі. Німці відновлювали шахти, які підривали. Там гинули всі!

Невдовзі, 19 лютого, мені сповниться 80 — гріх брехати!

Президент з олігархами творять казна-що, а народ героїчно бореться з тими неконституційними творіннями…

— Тітонько, що ваші дівчата роблять?

— Шиють і співають.

— А мати?

— Поре і плаче...

Поки що маємо те, що маємо.

м. Ананьїв.