7 ЛЮТОГО СПОВНИЛОСЯ 140 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ГРИГОРІЯ ІВАНОВИЧА МАРКЕЛОВА (1880—1952), УКРАЇНСЬКОГО ЛІКАРЯ-НЕВРОПАТОЛОГА

Народився майбутній учений 7 лютого 1880 року в місті Пермі. Після закінчення гімназії був зарахований до Петербурзької військово-медичної академії, де закінчив перші курси. За сімейними обставинами переїхав до Одеси і в 1906-у закінчив з відзнакою медичний факультет Новоросійського університету.

Впродовж трьох років був ординатором клініки нервових хвороб Новоросійського університету. У 1913-у — 1914-у — асистент кафедри нервових хвороб Петербурзького психоневрологічного інституту, де працював під керівництвом академіка В.М. Бехтерева.

У роки Першої світової війни служив на посаді старшого лікаря в діючій армії, у 1917-у — завідував нервовим відділенням Київського військового госпіталю.

Переїхавши у 1918 році до Одеси, зайняв посаду асистента кафедри нервових хвороб медичного факультету Одеського університету, з 1923-го — доцента. Із 1926-го Григорій Іванович завідував секцією невропатології науково-дослідної кафедри клінічної та експериментальної медицини, а з 1927-го і до кінця життя — кафедрою нервових хвороб Одеського медінституту.

Г.І. Маркелов — автор п’яти монографій, 120 наукових праць, з яких три монографії та 70 статей присвячені питанням вивчення вегетативної нервової системи.

Професор Маркелов розробив основи еволюційної вегетології, а також зініціював вивчення проблеми «фотоенергетичних систем», анатомічною основою якої є оптико-вегетативна система. Він підкреслював, що оптико-вегетативна система має найкоротший шлях, що пов’язує центральні вегетативні апарати із зовнішнім середовищем, при цьому світло є збудником нейрогуморальної активності гіпоталамуса й гіпофіза.

Згодом уже академік Маркелов вказував на те, що оптична функція фоторецепторного апарату історично виникла пізніше, фоторецепторна зона — більш ширше поняття, що сьогодні й використовується у фізіотерапії захворювань нервової системи.

Таким чином, наукова спадщина академіка Г.І. Маркелова дозволяє розкривати нові закономірності функціонування вегетативної нервової системи у фізіологічних і патологічних умовах. Ці питання залишаються пріоритетними у дослідженнях сучасних вчених і знаходять своє відображення у роботах його учнів та послідовників.

До 100-річчя від дня народження Григорія Маркелова було встановлено бронзову меморіальну дошку на будівлі Одеського обласного психоневрологічного диспансеру, а до 100-річчя Одеського мед-університету (в його головному корпусі), — бронзовий барельєф ученого.