Сьогодні — студенти, завтра — вчителі

Карантин скiнчився, i в одеськiй гiмназiї № 4 знову людно. Привертають увагу здебiльшого дiвчата, обличчям ще схожi на старшокласниць (проте одяг — не шкiльна форма). Слухаючи настанови завуча гiмназiї Т. I. Шеффер, щось швидко занотовують у телефоннi «Замiтки», обговорюють, спiлкуються з учнями та вчителями. Це студенти Одеського нацiонального унiверситету iм. I. I. Мечникова, факультету романо-германської фiлологiї. Їх чимало — 25!

Роботи у них багато: вiдвiдувати уроки вчителiв — фахiвцiв з англiйської, нiмецької чи iспанської мов, зарубiжної лiтератури; навчатися у них майстерностi; а ще самостiйно пiдготувати уроки, класнi години та вiдчути себе у ролi вчителя, класного керiвника.

Стараннi студенти помiтнi одразу: хтось прискiпливо вивiряє кожний етап уроку, дослiджує факти, засвоює новi методи, намагається досягти словесної влучностi чи дохiдливостi у поясненнi матерiалу, адже розумiє: помiтять учнi його невпевненiсть — перестане бути цiкавим, то ж i урок зiйде нанiвець.

Дехто здається легковажним: не зосереджений, не задає питань. Такий собi стороннiй, що ненадовго затримався бiля шкiльного кабiнету. З першого погляду здебiльшого оманливе враження. Цей студент дещо самовпевнений (вiн i сам все знає!), проте в його свiдомостi активно працює думка. I вiн зовсiм небайдужий до результату!

Цiкаво, чи цi зусилля виключно заради практики? Заради оцiнки у залiковiй книжцi? Хтось планує працювати у школi? Чи обраний факультет не є гарантiєю обраної професiї?

Вiдповiдi студентiв пiдбадьорливi. Ось Анастасiя, вона другий рiк поспiль проходить практику в нашiй гiмназiї. Добре освiчена, старанна, вiдповiдальна, дiвчина й справдi зацiкавлена у здобуттi професiї. Ще Дарина, планує стати третiм поколiнням вчителiв у родинi. А це вже справжня династiя! Хто ще?

Я ж не ставлю анкетного запитання! Я намагаюсь зацiкавити: запрошую до «Лiтературної вiтальнi», пропоную разом iз 11-Б пiдготувати вiртуальну подорож до Музею героїв Крут. I я не вiрю, що у рейтингу професiй вчитель втрачає позицiї.

Чи не кожна родина пов’язана зi школою: у когось ще дiти вчаться, у iнших — вже внуки. Вчителi в них рiзнi: багато досвiдчених (вони ж основа кожної школи!), але багато й молодих, завзятих, зацiкавлених. Як от у четвертiй гiмназiї. Всi допитливi (це ж запорука успiху): освоюють новiтнi технологiї, беруть участь у творчих проектах, змагаються у конкурсах — i заохочують своїх учнiв.

Ось попрацюють у такому середовищi студенти i собi захочуть до школи, а дехто невпевнений — передумає. То ж отримають нашi школи чудових молодих вчителiв, котрi своїм творчим запалом, любов’ю у серцi, вiдданiстю справi спiльними зусиллями з родинами виховають поколiння майбутнiх українцiв.

Галина ПАНТЕЛЮК. Вчитель Одеської гiмназiї № 4