У час нинішньої кризи, – написав на своїй фейсбук-сторінці предстоятель Православної церкви України, митрополит Київський і всієї України Епіфаній, – є ті, хто розуміє всю складність і небезпеку ситуації, уявляє масштаби викликів – і в сфері охорони здоров’я, і для економіки, і для суспільства. І є ті, хто досі сподівається, що їх особисто все це не торкнеться. Це виявляється у вчинках: одні дотримуються рекомендованих правил, виявляють турботу про ближніх, а інші продовжують звичне життя, зустрічі та пікніки з друзями, ігнорують вимоги самоізоляції та вважають, що всі попереджувальні заходи даремні...

Проте, почастішали й інші, крайні, вияви обох моделей поведінки, які об’єднує дещо спільне – роздратування, злість, агресія. З одного боку – обурення проти рекомендованої ізоляції, з іншого – злість щодо ізольованих. Так, уже зараз чуємо про непоодинокі випадки людського гніву, коли односельчани, сусіди чи мешканці навколишніх будинків влаштовують бойкот та цькування людей, у яких виявили коронавірус, а також їхніх родин. До них ставляться, як колись, за часів земного життя Господа нашого Ісуса Христа, ставилися до прокажених. У Євангелії ми зустрічаємо згадки щодо прокази, страшного лиха тих часів, і Священне Писання неодноразово нам нагадує про чудесні зцілення хворих і про те, як треба поводитися людям – як хворим, так і тим, хто їх осуджував, виганяв, нехтував.

Найперше, всі ми маємо бути ЛЮДЬМИ, за будь-яких умов, випробувань та незгод! Як заповідав Спаситель, маємо любити ближніх, як самих себе. Тож, окрім себе, маємо думати й за інших, хворих: вони ж бо, окрім фізичних страждань, через приниження та осуд, змушені терпіти ще й тяжку моральну муку, яка завдає подекуди навіть більших страждань, аніж сама хвороба. Пам’ятайте: Бог любить всіх однаково і як Лікар душ і тіл наших допомагає всім. Постарайтеся уникнути не лише тілесного, а й духовного зараження – панікою, страхом та гнівом.

«Отож, браття мої улюбленi, кожна людина нехай буде скорою на слухання, повiльною на слова, повiльною на гнiв, бо гнiв людини не творить правди Божої», – вчить нас апостол Яків (Як. 1: 19–20). Апостол Павло додає: «Усяке роздратування‚ i лютiсть, i гнiв, i крик, i лихослiв’я з усякою злобою нехай будуть знищенi у вас; а будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як i Бог у Христi простив вам» (Еф. 4: 31–32).

Знаєте, що найкраще втихомирює гнів? Молитва. У ній душа заспокоюється, хвилювання затихають, пристрасті приборкуються, образа минає, скорботи відступають; молитва діє на гнів, як вода на вогонь.

Тож з довірою Спасителю молімося до Нього про допомогу – і нам, і нашим рідним, усім хворим і тим, хто їх лікує – щоби дав силу і здоров’я перемогти цю пандемію, гідно пройти пов’язані з нею випробування та укріпитися всім тілесно й духовно!

А з такими вдячними словами предстоятель ПЦУ Епіфаній звернувся до тих, хто стоїть на передньому краї боротьби з невидимою загрозою:

«Медичні працівники – лікарі різних спеціальностей, медсестри і медбрати, лаборанти та фельдшери, фармацевти, провізори та інші – нині не просто виконують свою роботу, а звершують справжній подвиг служіння людям. Він звершується без пафосу і не для публіки, а заради втілення в життя покликання творити добро та рятувати інших – справи, глибоко християнської за сутністю. Тож безмежна вдячність усім, хто сьогодні, незважаючи на ризики для свого здоров’я, власні проблеми та турботи, рятує життя, допомагає полегшити біль, подолати хворобу й убезпечити від неї інших.

Багатьом важко уявити всю складність вашої професії, адже у ваших руках – велика цінність – людське життя. Тож саме на вас сьогодні – висока відповідальність, найбільший стрес і навантаження. Тримайтеся! Наша підтримка і наші молитви з вами! Наші священники разом з іншими волонтерами надають усю посильну допомогу, аби допомогти вам у вашому служінні, допомогти нести тягар вашого служіння. Ми щодня молимося за вас у наших монастирях і храмах.

Дорогі брати і сестри! Долучайтеся до молитви за лікарів та усіх медичних працівників і просімо разом у Господа для них здоров’я, сил і терпіння. Подаруймо їм від себе те, що можемо, ту «часточку серця» – молитву, щоби наша невидима, але відчутна завдяки Божественній благодаті підтримка надала їм наснаги та сил. Молімося за медиків!».