КІНБУРН, ХАДЖИБЕЙ, ОЧАКІВ, БЕРЕЗАНЬ, ІЗМАЇЛ…

Віднайдений малюнок 1789 року засвідчує вирішальну роль українського козацтва у відвоюванні турецьких фортець на узбережжі Чорного моря наприкінці ХІХ століття.

Козацька флотилія нараховувала близько 200 човнів й офіці-йно називалася Чорноморська веслувальна флотилія. Спочатку її очолював кошовий отаман Вірного козацтва Сидір Білий, а після його смерті у 1788 році — полковник Антін Головатий. Саме йому судилося стати тим українським адміралом, який допоміг генералу російської армії Суворову завоювати Очаків, Ізмаїл, Аккерман, Мачин та Бендери.

У серпні 1787-го розпочалася чергова російсько-турецька війна. Воюючі імперії боролися за право володіти землями українського Північного Причорномор’я. О. Суворову було доручено командувати 20 батальйонами, 38 ескадронами і флотилією та контролювати один з найважливіших у стратегічному плані Херсоно-Кінбурнський район. Саме через нього турки потрапляли до Очакова, гирла Дніпра, Південного Бугу і західного узбережжя Криму. Під командуванням російського полководця в битві за Кінбурн-ську фортецю воювало і близько 600 українських козаків. На своїх «чайках» вони обороняли фортечні мури з боку лиману і вперше проявили себе в травні 1788-го. Тоді на допомогу Кінбурнському гарнізону О. Суворов викликав 18 човнів з «добрими молодцями». Вони мужньо відбивали атаки турецьких суден з моря.

Головнокомандувач російською армією Григорій Потьомкін відзначав, що саме козацька флотилія змусила відступити турецькі галери на чолі з Гасан-пашею від Кінбурна. У сухопутних боях відзначилися українські козаки Турченко і Рекунков, які захопили у противника гармату, знешкодивши при цьому п’ятьох турків.

16 червня 1788-го в кровопролитній битві з турками українці втратили свого кошового отамана Сидора Білого, полкового осавула і 14 козаків. Слід зауважити, що під час Кінбурнської операції був убитий і особистий ординарець Суворова — козак Тищенко. На честь вдалої оборони Кінбурна у жовтні того ж року посеред фортеці була збудована православна церква во славу козацької берегині — Покрови Пресвятої Богородиці, а також встановлено пам’ятник у формі увінчаної хрестом піраміди із зображенням ікони Покрови.

Так само хоробро билися колишні запорозькі козаки й під час інших військових операцій, зокрема у боях за Очаків. Він відвойований у турків аж у грудні того ж року не без допомоги українських козаків, які брали участь у його штурмі на лівому фланзі армійських підрозділів. За виявлену під час взяття цього причорноморського міста мужність і хоробрість «Війську вірних козаків» було присвоєно назву «Чорноморське».

Ще на початку червня під Очаковим полководець писав: «…проти бусурманських суден здається мені корисним направити до блокфорту мої 3 запорозькі судна, які здатні до погоні». Ці козацькі судна воювали поруч з кораблем засновника американського військово-морського флоту Поля Джонса (Чорного корсара), який на запрошення росіян надавав їм допомогу у війні проти турків. Після перемоги над турецькою ескадрою під Очаковим Антін Головатий рапортував про незначні втрати серед козаків та пошкодження окремих човнів.

Особливий військовий талант українського флотоводця розкрився під час захоплення Чорноморською флотилією острова Березань — важливого стратегі-чного пункту в гирлі Дніпра. Козаки на «чайках» безшумно підійшли до острова, дали залп з рушниць та гармат і десантувалися на берег, де після навального штурму оволоділи береговими окопами і турецькою батареєю. Невдовзі в полон здалася вся турецька залога. Загалом Антін Головатий захопив 300 полонених, 23 гармати, 150 бочок пороху і декілька ворожих прапорів. У козаків загинули полковий старшина, 4 курінних отамани та 24 козаки.

Саме флотилія козацького «адмірала» Головатого відкрила шлях до наступного штурму Ізмаїла з боку Дунаю. У жовтні 1790 року чорноморці допомогли російським піхотинцям оволодіти фортецею Кілія, а невдовзі — придунайськими замками Тульча та Ісакча. Генерал Суворов особисто відзначав у рапорті до графа Григорія Потьомкіна «полковника і кавалера Головатого, який відмінною хоробрістю, працею і постійним старанням не тільки війську своєму подавав приклад, але й особисто діяв без страху».

Тарас ЧУХЛІБ, доктор історичних наук.

НА СВІТЛИНАХ: ймовірний портрет А. Головатого, ХІХ ст.; українська веслувальна флотилія штурмує острів Березань, 1780-ті.