ІЗ ЧЕРГОВОГО ЗАСІДАННЯ ІНІЦІЯТИВНОЇ ГРУПИ ЗІ СПОРУДЖЕННЯ В ОДЕСІ ПАМ’ЯТНИКА ЛЕСІ УКРАЇНЦІ

Цього пам’ятника давно потребує Одеса. Загальновідомо — і про це немало написано, є навіть телефільм, що Леся Українка багато разів бувала в нашому місті. А тут якраз наспіла дата: у лютому наступного, 2021-го, року святкуватимемо 150-ліття славетної української письменниці.

Про відзначення цієї дати Верховна Рада України ще 8 лютого 2018-го ухвалила відповідну постанову. Багато про що йдеться у ній, і ще не відомо, чи все прописане у документі буде виконане. Утім, постанова залишає можливість і для місцевих пропозицій. І цілком природно, що така ініціятива народилася в Одесі — місті, з яким тісно пов’язаний життєпис Лесі Українки.

Ініціятивна група — а це представники творчих організацій, краєзнавці, історики — вважає, що найкращим місцем для пам’ятника Лесі Українці є Приморський бульвар. З такою пропозицією і звертається до міського самоврядування. Тут завше багато людей, передовсім гостей міста, крім усього, це ще й об’єкт туристичного показу. Звідси відкривається гарна панорама порту, з якого Леся Українка вирушала морем на лікування; неподалік, на вулиці Гоголя, — одна з локацій — будинок, де вона зупинялася і проживала деякий час.

В Одесі є всі передумови для гідного відзначення 150-річчя Лесі Українки. У Театрі юного глядача недавно відбулася прем’єра вистави, в основу якої покладено чи не найвідоміший її твір — драму-феєрію «Лісова пісня». Своє слово на пошанування ювілею можуть сказати й інші мистецькі колективи нашого міста. Можливо, що й Український академічний музично-драматичний театр ім. Василя Василька візьме до постановки щось із драматургічних творів Лесі Українки, — деякі з них, як на нинішній час, надзвичайно актуальні.

Є надія, що відбуватимуться «круглі столи», конференції, літературно-музичні вечори та літературні читання, конкурси тощо, як до цього закликає постанова Верховної Ради. Й не лише про життя і творчість Лесі Українки, а й про її матір Олену Пчілку, дядька Михайла Драгоманова — відомих письменників та громадських діячів, про долю її родини. І в цьому переліку, який, безперечно, може бути суттєво довшим, на першому місці — пам’ятник як невідкладна вдячність наша за життєвий і творчий подвиг тієї, що в тяжких часах бездержавности України прибрала для себе творче ім’я — Українка, залишаючись нею до останньої хвилини.

І, звичайно ж, потрібно заздалегідь розпочинати широкий інформаційний докладний розголос у ЗМІ про перебування Лесі Українки в нашому місті. Щоб не виникало запитань на зразок: а як вона пов’язана з Одесою?