Учора в Києві відбулася пресконференція «Україні — 29. Де ми зараз та куди прямуємо?», на якій було презентовано результати опитування, проведеного з 14 по 19 серпня фондом «Демократичні ініціативи» спільно із соціологічною службою Центру Разумкова.

Більшість українців, як засвідчило це опитування, переконана, що загалом ситуація в країні розвивається у неправильному напрямку — таких 59%. Лише 19% респондентів думають інакше, вважаючи, що рухаємося туди, куди треба. Такі негативні оцінки є традиційними для українського суспільства. Окремі сплески позитивних настроїв спостерігаються тільки у короткому проміжку після виборів Президента.

У цьому аспекті простежуються й чіткі відмінності залежно від віку респондентів: чим вони молодші, тим більше позитивних оцінок щодо розвитку ситуації в країні. Так, серед молоді рівень позитивних оцінок становить 33%, а серед осіб, яким за 60 років — лише 11%. Серед виборців різних партій лише в електораті «Слуги народу» домінує переконання в правильності вектору розвитку — понад 55%.

Пропрезидентська партія «Слуга народу», попри падіння своїх рейтингів, залишається одноосібним лідером електоральних симпатій: якби вибори до парламенту відбулися у цю неділю, то за неї проголосувати б майже 30% виборців, які визначилися і пішли б на виборчі дільниці. Дещо зросла кількість симпатиків «ОПзЖ» — сьогодні за неї готові проголосувати майже 22% виборців. На третьому місці — «Європейська солідарність» — трохи менше 16%. До парламенту також проходить «Батьківщина» — більше 11%. Трохи нижче прохідного бар’єра набирає «Сила і честь» — 4,6%. Інші політсили, як-от Радикальна партія Ляшка, Партія Шарія, «Свобода» та «Голос», розмістилися значно нижче виборчого бар’єра і наразі не претендували б на потрапляння до Верховної Ради.

У голосуванні за партії є чіткі регіональні та вікові відмінності. Так, «Слуга народу» значно більше голосів здобуває серед молодших респондентів: 6 із 10 її виборців — молодше 40 років.

На противагу їй «ОПзЖ» має «пенсіонерський» характер: 7 із 10 виборців — старше 50 років, а майже половина — старше 60. Половина зі всіх виборців «ОПзЖ» проживає у Східному регіоні.

«ЄС», натомість, має кардинально іншу картину — практично всі виборці цієї партії проживають на Заході та у Центрі країни, а на Сході та Півдні — менше 14% усіх тих, хто збирається голосувати за неї.

Якби референдум щодо проголошення державної незалежності України відбувався сьогодні, то голоси розподілилися б так: 84,4% — «за», а 15,6% — «проти». Якщо взяти до уваги тих респондентів, які вагаються з відповіддю або не пішли б на референдум, то «проти» виступили б менше 13% громадян, а майже 68% проголосували б за незалежність.

Підтримка незалежності на умовному референдумі є найпопулярнішою опцією у всіх регіонах, вікових групах та серед прихильників усіх великих полі-тичних партій.

Водночас, попри таку абсолютну підтримку рішення про незалежність, простежуються суттєві регіональні, вікові та партійні відмінності. Скажімо, на Заході противників незалежності менше 1%, а на Сході — майже 30%. Існує й вікова тенденція: чим молодші респонденти, тим більше серед них прихильників незалежності.

Серед прихильників політичних партій найвищий рівень підтримки незалежності у «ЄС» — понад 90%. Найменший — у «ОПзЖ», де він лише трохи більший за тих, які хотіли б залишитись у складі СРСР.

Втім, високий рівень підтримки рішення про незалежність не позбавляє багатьох українців непозбувної бентеги та суму за Радянським Союзом. Так, майже 32% вважають, що розпад Союзу — це погано. Протилежної думки дотримуються 49% опитаних. Решта — вагаються з відповіддю.

Відповіді на запитання про те, чого за роки існування незалежної України було більше — позитивного чи негативного — розділилися майже дзеркально. Приблизно чверть опитаних вважає, що більше було позитиву, а чверть переконана в тому, що переважав негатив. Найбільша частка (понад 40%) вважає, що за роки незалежності було приблизно стільки ж позитивного, скільки й негативного.

Це питання також має суттєві регіональні та вікові відмінності. Молодь вважає, що позитиву було більше, старше населення тяжіє до полярної позиції. У віковому розподілі найменше позитивних оцінок на Сході, а найбільше — на Заході.

Відносна більшість опитаних є оптимістами стосовно майбутнього життя українців за 25—30 років. Понад 40% переконані, що умови життя стануть кращими. Ще чверть вважає, що ситуація принципово не зміниться. Близько 16% зазначили, що умови життя погіршаться. Як і з інших питань, молодь є найоптимістичнішою.

Абсолютна більшість опитаних — близько 70% — воліє будувати своє майбутнє життя в Україні. Натомість 19% скоріше хотіли б облаштуватися деінде. Однак тут існує і тривожний аспект: найбільша кількість тих, хто хоче будувати своє життя за кордоном, якраз серед молодих людей до 40 років.

Більше половини опитаних не задумувалися над виїздом з України за кордон, і збираються жити й працювати тут. Однак значна частина респондентів усе ж роздумувала чи роздумує про можливість виїзду. Основні причини: за кордоном можна заробити більше грошей (22%), в Україні надто нестабільна політична ситуація (13%), а також не влаштовують умови життя (13%).

Цим загальнонаціональним дослідженням були охоплені всі регіони України, за винятком Криму та окупованих територій Донецької і Луганської областей. Опитано 2018 респондентів віком від 18 років методом інтерв’ю «обличчям до обличчя» за місцем проживання респондентів за вибіркою, що репрезентує доросле населення. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%. Фінансування опитування здійснене в рамках проєкту МАТРА Посольства Королівства Нідерландів.