Возвеличу малих отих рабів німих,

Я на сторожі коло їх поставлю Слово…

Тарас ШЕВЧЕНКО.

І донині служать Словом своєму народу, рідній Україні письменники, журналісти, вчителі нашого краю. Розмаїта за національністю Одещина. Тому неоціненне значення має конкурс «Українська мова — мова єднання», який існує вже 21 рік. І хоч в його організації є чимало недоладностей, але він служить хоч би й назвою своєю об’єднавчим фактором для представників усіх етносів.

Але справжньою зіркою на українському небосхилі Одещини є наша обласна газета «Чорноморські новини».

Я завжди була переконана, що кожного громадянина — від малого й до старого — необхідно освічувати й просвітлювати, кидаючи в душі зерна «розумного, доброго, вічного». Адже ми ще недозріле суспільство. А щоб рости, треба серця наповнювати любов’ю до України-матінки. Що і робить наша улюблена «Чорноморка».

Кожне число пропонує якісь цікаві матеріали. Моє око зразу вихоплює аналітичні статті Леоніда Заславського. Пише він завжди чітко, правдиво, влучно. Часто подаються вісті з районів, дослідження краєзнавців, істориків. Матеріали вчених Валерія Швеця, Олександра Музичка, В’ячеслава Кушніра високопатріотичні, нагадують нам про трагічні і звитяжні сторінки нашої минувши.

Особливо я зачарована рівнем інтелекту кандидата філософських наук, доцента, поліглота Євгена Акимовича. На трьох сторінках виписала його мудрі вислови: «Мої брати — це ті, хто любить Україну», «Щиро кажучи, я не розумію, як можна жити з жінкою, яка не читає газету «Чорноморські новини» і не знає, що таке Магдебурзьке право», «Людина народжується та помирає. Це не підлягає обговоренню. Питання в тому, чим заповнити цей проміжок часу»…

Викликає інтерес низка розвідок львівського журналіста Сергія Лащенка про культуру й мови етносів наших південних теренів. Пріоритетною тут є тема «Українська мова в Одесі й на Одещині». Його підтримують небайдужі читачі.

Подобаються мені дописи звичайних людей, які хочуть, щоб Україна була шанованою, процвітаючою державою, тому відгукуються на сучасні події: Сергія Бригаря, Миколи Лабунського, Людмили Надєєвої (підтримую на 100%).

Звичайно, цікаво знайомитися з творами наших літераторів: Олекси Різникова, Геннадія Щипківського, Галини Могильницької, Надії Мовчан-Карпусь, Василя Полтавчука, Дмитра Шупти, Юрія Сисіна… Друкувалися неодноразово на сторінках газети й мої твори.

Творять часопис люди, які люблять Україну, Одесу, зацікавлено ставляться до своєї роботи. Багато років пропрацювали в газеті Роман Кракалія, Майя Фідчунова, Валентин Щегленко. Їхнє перо щире, іскристе. Пам’ятаю я й Віру Семенченко (Царство Небесне їй!), яка вперше написала відгук на мою збірку «Поговори зі мною, мамо».

Читаємо газету і в «Просвіті», і в літературному товаристві «Сузір’я», обговорюємо, використовуємо в роботі.

23 серпня, у День Державного прапора України, вирішили провести акцію «Підтримай най-кращу обласну газету «Чорноморські новини!». Розповсюдивши книжки чорноморських авторів, на отримані кошти змогли оформити передплату двом школам і трьом приватним особам. Активно (до карантину) читали люди «Чорноморку» у нашій міській бібліотеці, а директор універмагу як людина національно свідома вже кілька років купує десяток примірників «ЧН» і роздає їх зацікавленим.

Ось так і живемо, бо в ЗМІ нашого міста державна мова відсутня, в кіосках українську газету не купиш.

Отож, будь нам і надалі маяком у державотворенні, наша «Чорноморочко»!

Передплачуйте, дорогі земляки, найкращу обласну газету — «Чорноморські новини»!

Валентина СИДОРУК,

член НСПУ,

а зі мною — письменники й просвітяни м. Чорноморська.