Сюжет про передачу влади в Сполучених Штатах Америки від Дональда Трампа Джозефу Байдену настільки захоплюючий, що колись стане сюжетом для голлівудських блокбастерів. У другій частині огляду про це поговоримо. А поки що повернемося додому.

ЗОЛОТИЙ ГАЗ І ЦІНИ БЕЗ ГАЛЬМ

Із 21 грудня в Україні, як відомо, відновила роботу місія Міжнародного валютного фонду (МВФ). У зв’язку з пандемією робота місії проводиться дистанційно. Тобто «місіонери» можуть сидіти за комп’ютерами будь-де. Хоч у Вашингтоні, хоч у Києві, хоч у Сінгапурі. Головне — підтримувати зв’язок з представниками українського уряду та Національного банку України.

У зв’язку з різдвяними та новорічними святами справжня робота місії відкладалася. Це давало можливість українським міністрам і банкірам висловлювати оптимістичні думки про співпрацю й отримання чергових траншів за програмою «стенд-бай». Основою оптимізму, як завжди, були твердження, що всі умови МВФ виконані. «І ми сподіваємося...».

У Вашингтоні теж сподівалися, що головна з умов — повноцінне відновлення роботи укра-їнських антикорупційних ор-ганів, зруйнованої Конституційним Судом України, стане фактом. Але ці надії так і залишилися надіями. Відновлення кримінальної відповідальності за недостовірне заповнення е-декларацій, схвалене Верховною Радою, стало прикладом законодавчого обману. Представники влади, не побоюючись в’язниці і конфіскацій, можуть продовжувати грабувати народ. У виняткових випадках — втрутиться Генеральна прокуратура і не допустить розгляду «токсичних» справ у Вищому антикорупційному суді.

Виконувати основну умову МВФ українська влада не може і не хоче. Але вона хоче і може змістити акценти на предметах розбіжностей з Міжнародним валютним фондом. А заодно подати себе захисником прав скривджених і пригноблених. У статті «Диктатура монополій», опублікованій після свят у газеті «Дзеркало тижня», детально описана система тотального державного грабежу, що дозволяє профінансувати дефіцит бюджету. І погасити за рахунок населення борги України, уникнувши дефолту за зовнішніми запозиченнями.

Одним із засобів насильницького викачування грошей для цих цілей є невиправдане (в рази) завищення тарифів на газ та електроенергію з додаванням «ринкової» вартості доставки енергоносіїв користувачам. Про ніякий «ринок» у даному разі, звісно, не йдеться (розподільні мережі — в руках тих же монополій). Однак можна послатися на Енергетичну хартію ЄС та умову МВФ про рівність цін на паливо для населення і промислових підприємств.

У результаті сукупна ціна газу перевалить психологічний бар’єр — 10 гривень за куб, а ціну електроенергії після кількаетапного підвищення — взагалі не можна передбачити. Після того, як про це стало відомо, українськими містами прокотилася хвиля антиурядових вуличних протестів, яка, швидше за все, буде з часом наростати. У глави держави, який «засвітився» на відпочинку на гірському лижному курорті, через це з обличчя сповзла посмішка. Підвищення цін він пояснив погіршенням погодних умов. Але одночасно скликав нараду і розпорядився ціни на газ знизити. Хоча в «ринкових» умовах таке зробити непросто.

КАПІТОЛІЙ ВСТОЯВ, СЮЖЕТ ТРИВАЄ

Якщо хтось не в курсі, то в Петрограді під час жовтневого перевороту 1917 року штурму Зимового палацу не було. Цей штурм через десять років після подій придумав кінорежисер Сергій Ейзенштейн. Солдати, матроси і червоногвардійці спокійно проникли через двері урядової будівлі, яких ніхто не охороняв, і веліли Тимчасовому уряду, який засідав, негайно вимітатися. Той, не перечачи, пішов.

На подібний результат, імовір-но, розраховував чинний президент Сполучених Штатів Дональд Трамп, коли після мітингу на «задньому дворі» Білого Дому закликав своїх прихильників іти до Капітолію, де засідав Конгрес, проявити силу і врятувати Америку. Його Америку. Врятувати, однак, нічого не вдалося. Віце-президент Майкл Пенс, як голова Сенату, вже почав розкривати конверти й оголошувати імена та кількість вибірників, які віддали перемогу Байдену і його супернику.

Завершенню процедури перешкодити нічого не могло, оскільки конгресменів на чолі з Пенсом за перших ознак небезпеки (коли хулігани безпосередньо увірвалися до зали засідань) негайно евакуювали підземними переходами в бічні приміщення. Через дві години «трампогвардійців» з Капітолію витіснили, конгресмени повернулися до зали й оголосили ім’я переможця на виборах президента США в 2020 році.

Якби новообраний президент Байден негайно вступив на посаду, «штурм» Капітолію в 2021-у, визнали б історичним казусом, а через десять років голлівудський Ейзенштейн зняв ба за мотивами «штурму» телесеріал з прототипом Трампа в головній ролі. Але інавгурація Байдена відбудеться не раніше полудня 20 січня. І невідомо, як за час, що залишився, поведеться людина, котра володіє повнотою влади і не бажає визнавати поразки на виборах.

Звідси в таборі демократів (та й в американському суспільстві) — легка паніка і напружені пошуки законних засобів приборкання непередбачуваного глави держави. Найдієвішими з цих засобів є, по-перше, 25-а поправка до Конституції США, а по-друге, процедура імпічменту. Перший дозволяє оголосити президента недієздатним і передати його повноваження віце-президенту. Другий — процес тривалий, але, як загроза, здатний змусити Трампа до кінця терміну триматися в рамках.

Утім, 25-у поправку застосувати не вдалося. Віце-президент-республіканець Пенс не дозволив аж так принизити свою партію. А от процес імпічменту запустити можна. Резолюцію щодо цього вже схвалив Конгрес. Але загнаного в кут Трампа перспектива кримінальних переслідувань може дуже й дуже розлютити. А до зміни влади — ще тиждень. Цілий тиждень. Причому, на боці президента, який програв, — мільйони ідейних прихильників по всій країні.

Щоб зняти з себе підозри в підготовці заколоту, Трамп оголосив в окрузі Колумбія, де знаходиться Вашингтон, надзвичайну ситуацію з нагоди інавгурації президента і розпорядився залучити до охорони порядку федеральні сили. Сам же від традиційної участі в передачі влади відмовився.

Кіно за океаном триває.

Думаю, його буде цікаво дивитися здалеку.