У зв’язку з окупацією Криму та військовими діями на сході країни до Одеси за останні шість років звідти переїхала чимала кількість людей. За даними Департаменту праці та соцполітики міськради, на 1 серпня 2020-го у нас зареєстровано 28946 внутрішньо переміщених осіб. Фактично ж переселенців набагато більше — просто у них нема мотивації реєструватися офіційно.

На жаль, прибульці стикаються з безліччю проблем: відсутність житла, роботи, втрата контактів з близькими та рідними... Навіть люди старшого віку змушені починати життя спочатку.

З боку місцевих жителів, одеситів, існують певні стереотипи стосовно тих, хто «понаїхав». Іноді відчувається презирливе ставлення до «чужих». Буває, деякі «одесити» (в лапках, бо й самі не місцеві, а приїжджі) вважають себе кращими за тих, що «понаїхали». Когось дратує те, що мовляв вимушені переселенці вимагають до себе надто багато уваги від влади, стають у позицію, нібито їм усі винні. А ще серед одеситів вважається, що здавати квартири «донецьким» невигідно, бо вони неплатоспроможні, а виселити їх неможливо. Дехто ж вважає, що мешканці окупованих територій самі винні в тому, що сталося, бо сиділи, мовчали, не протистояли. Багато хто з корінних одеситів пишається своїм корінням і каже, що «одесит» — це національність…

Цікаво, що ці стереотипи існують уже багато років, і їх охоче використовує російська пропаганда.

Щоб подолати-розвіяти такі стереотипи, творча група на чолі з музикантом Олексієм Семенищевим вирішила створити концертну програму, до якої увій-шли одеські пісні та живі особисті історії тих, хто «понаїхав» в останні роки до Одеси. Але щось планувати сьогодні, в умовах посилення карантинних обмежень, не реально, тож ідея проведення концерту помалу перейшла в онлайн.

— Ми вийшли на вулиці й почали опитувати одеситів та гостей міста про їхнє ставлення до тих, хто «понаїхав», і фіксували ті думки на камеру, — розповідає Володимир Богатирьов, член творчої групи. — Із цікавістю дізналися чимало нового на цю тему. Паралельно відзняли історії переселенців, які приїхали до Одеси з Донецька, Луганська та інших гарячих точок. У студії записали пісню одесита Валерія Черніса на слова Юрія Михайлика. Відтак на світ з’явився невеличкий документальний фільм «Понаїхали»…

— Ми в жодному разі не хочемо нікого образити, навпаки — з повагою і вдячністю ставимося до тих, хто став новим одеситом, — зазначає режисер фільму Олексій Семенищев. — Ми використовуємо цю назву лише в лапках, щоб показати суть проб-леми і викликати дискусію громадськості на цю тему…

«Чудова ідея — цей проєкт, але… Саме слово «понаїхали» звучить якось образливо… Життя — складна штука, й Одеса — особливе місто, яке від свого заснування приймало всіх, хто сюди приїздив… Виходить, що і Дерибас, і Рішельє, і всі засновники міста — понаїхали? Скільки треба жити в місті, щоб людину сприймали, як одесита? Фільм — прекрасний, але сумний. У ньому багато добра, тепла, однак нема відчуття щастя… — пише у відгуках Борис Тинка, автор путівника по Одесі.

«Дякую команді, що створила цей фільм, — ділиться в соцмережах Ірина Гур’єва. — Насправді, Одеса — місто мігрантів, які їдуть сюди з усього світу… Любити Одесу — це діє-слово! Це слово дії. Не смітити, не пліткувати, не сваритися, не красти… Будувати красиве, ремонтувати те, що стомилося, прокладати чисте, створювати чудесне — і тоді ви будете одеситами, коли б ви сюди не «понаїхали»…».

Фільм можна переглянути на Ютюб-каналі Володимира Богатирьова. Створений він за підтримки Громадянського форуму миру ZFD, організації, місія якої — допомога громадянському суспільству, вченим, творчим людям у сприянні миру і трансформації конфліктів.