Київська єпархія Православної церкви України взяла під опіку тринадцятеро дітей Володимира і Діани Родікових, які у березні померли від коронавірусних ускладнень.

Ось що написав про це на своїй фейсбук-сторінці митрополит ПЦУ Епіфаній.

«Захворювання COVID-19 стало чи не найбільшим випробуванням для всього людства за останні роки, воно змінило звичний стан речей, спосіб життя людей, а у багатьох відібрало найдорожче — рідних та близьких. Багато батьків і дітей, братів і сестер відчули неймовірний біль і смуток від втрати рідної людини. А ще — порожнечу, дезорієнтованість і питання «як жити далі?»

Особливо гостро і голосно це питання пролунало, коли нас усіх вразила болюча звістка про смерть від наслідків коронавірусної хвороби обох батьків багатодітної родини Родікових. Залишилися сиротами тринадцятеро дітей.

Я добре знаю цю сім’ю, всі труднощі й ви-пробування, які вони пройшли як вимушені переселенці через війну на сході України. Їм довелося покинути рідний дім у Макіївці, який згодом спалили окупанти, переїхати на незнайому для них Київщину, з самого початку облаштовувати своє життя. Два роки тому я звершив перше таїнство хрещення як предстоятель Православної церкви України дев’ятьох дітей цієї родини. Ми турбувалися про цю сім’ю. Добре пам’ятаю, як гамірно, але дуже затишно й по-домашньому щоразу зустрічала ця родина, яка ніколи не ділила дітей на «власних» та «усиновлених», де всі діти росли в любові й злагоді.

В історії сім’ї Родікових — історія новітньої України: з її позитивними сторінками, на яких є згуртованість, сила, любов та допомога ближніх і, як наслідок, перемога над обставинами, але й із сумними також — де є війна, поневіряння, пандемія, а відтепер ще й втрата обох батьків.

Сьогодні ця сім’я, ці тринадцятеро дітей, як ніколи, потребують підтримки. Церква продовжує всебічно опікуватися цією родиною, подбає про її духовні та матеріальні потреби. Київська єпархія Православної церкви України вже створила цільовий «Благодійний фонд допомоги сім’ї Родікових», він покликаний вирішити найболючіші питання родини.

Але історія дітей Родікових — випробування і виклик для всієї країни. Разом біду долати легше — ми це знаємо з численних уроків нашої української історії. Попереду в цих дітей усе життя, і в наших силах стати для них опорою: допомогти здобути якісну освіту, посприяти розвитку талантів, гарантувати працевлаштування за фахом, стати особистим наставником — кожен, хто хоче допомогти в самостійному життєвому старті цих дітей, може обрати свій шлях підтримки. Щоб у майбутнє вони крокували духовно сильними, з почуттям вдячності та взаємопідтримки, приклад якої показали їм батьки, рідна країна і народ».