Політичний тиждень розпочався 10 травня самітом «Бухарестської дев’ятки», південного флангу НАТО. Поряд з президентом Румунії Клаусом Йоганнісом «Бухарестську дев’ятку» (Б-9) цьогоріч очолює президент Польщі Анджей Дуда, а представлені у ній члени Північноатлантичного альянсу, колишні країни «соціалістичного табору» — від Естонії до Румунії. Тож фланг цей, скоріше, східний, ніж південний.

ЗМІЦНЕННЯ СХІДНОГО РУБЕЖУ

Фактором, що об’єднує військово-політичні позиції країн «дев’ятки», є близькість їх територій до Росії. У разі масштабного військового зіткнення вони першими стануть ареною бойових дій з руйнуваннями і людськими втратами.

Поки Російську Федерацію західні країни розглядали як партнера, виокремлювати Східноєвропейський фланг Альянсу необхідності не було. Але з початком російської агресії в Україні обставини змінилися. У листопаді 2015 року в Брюсселі ухвалили рішення про зміцнення свого східного флангу. Про перекидання туди частини військових з’єднань, розміщених раніше на заході Європи, посилення їх оборонною зброєю, у тому числі сучасними системами ППО. Така програма розвивається зараз і, судячи з регулярних істерик Кремля, збільшує реальну здатність НАТО чинити опір потенційній агресії.

У політичному сенсі країни Б-9 перед загрозою можливої агресії також посилили консолідацію. Останнім часом політику єдності в рамках «дев’ятки» відстоюють слабкі ланки, Чехія та Угорщина, чиї лідери раніше виявляли невиправдані симпатії до Росії. В ОБСЄ, в ООН і на самітах НАТО країни Б-9 щодо російської агресії в Україні одноголосно виступають з жорстких позицій.

На якийсь період під час президентства Дональда Трампа увага до діяльності «Бухарестської дев’ятки» (як і до діяльності НАТО загалом) у Сполучених Штатах ослабла. Але Джозеф Байден повернув колишні пріоритети в американську політику. І його виступ на саміті Б-9 безумовно це доводить. У своєму слові президент США закликав до розширення і зміцнення трансатлантичного співробітництва з країнами Центральної та Східної Європи у військовій сфері, в питаннях реагування на зовнішні загрози і всього спектру міжнародних проблем.

Майже слово в слово таку позицію відстоювали всі учасники Бухарестського саміту. І навіть посилювали, згадуючи недавнє висунення російських військ до українського кордону, перекидання російських військових з’єднань, включаючи авіацію, у Крим і фактичну блокаду ро-сійськими військовими кораблями великих районів Чорного моря під виглядом навчань. При цьому закликали до негайної відповіді НАТО на перешкоджання свободі мореплавання з боку Росії в Азовському морі.

Вельми емоційно йшло обговорення дій російських спецслужб на території країн НАТО — в Чехії та Болгарії, де диверсанти підривали склади зі зброєю і намагалися отруїти бізнесменів, які постачають озброєння в Україну. На відміну від західноєвропейських лідерів, на відміну від американської позиції, на саміті «Бухарестської дев’ятки» звучали також заклики негайно надати Україні план дій для членства в НАТО і скасувати обмеження для поставок оборонної зброї в нашу країну.

КРІМ ВОЄН, ВОНИ НІ НА ЩО НЕ ЗДАТНІ

Заклики і декларації, зрозумі-ло, поки що тільки слова. Але 14 червня на саміті країн-членів НАТО в Брюсселі ці декларації можуть стати керівництвом до дії. Однак, незважаючи на аванси, які Україна отримала від США перед візитом держсекретаря Ентоні Блінкена до Києва, нашу країну на червневий саміт НАТО в Брюсселі не запросили. А зі стенограми представника Білого дому викреслили слова про підтримку вступу України до НАТО. Тож особливих планів, пов’язаних із зустріччю лідерів Альянсу в Брюсселі, нам малювати не варто.

Зате варто чекати чергового раунду загострення обстановки на Донбасі і на адміністративному кордоні з Кримом. У травні підсох ґрунт. Залізяччя (танки, самохідки та інша російська техніка, зосереджена в ОРДЛО і в Криму) отримало можливість пересуватися по ґрунтових україн-ських дорогах. Тобто двох корпусів окупантів, посилених технікою, залишеною після «навчань» на українському кордоні, вистачить для проведення кинджальних рейдів. Навіть у разі відносної невдачі (щодо захоплення нових українських територій) цього по вуха вистачить для демонстрації російської військової могутності та піднесення «патріотичних» настроїв у РФ.

Маленька переможна операція Кремлю потрібна як ніколи. Вибори в Державну Думу Росії відбудуться тільки 19 вересня. Але політичним партіям потрібен час для розкручування. А розкручувати наразі нічого. Є поразки на всіх напрямках. Економіка в стані рецесії, рівень життя населення падає, інфляція зростає. Політичні репресії поки що стримують масштаб протестів, а нове законодавство (розпливчасте тлумачення екстремізму і співпраці в небажаних організаціях) виключають можливість обиратися в органи влади для мільйонів громадян.

Ейфорія, пов’язана із захопленням українського Криму, охолола. Досвід 2016 року, коли Думу VII скликання сформували рашисти, повторити навряд чи вдасться. Останнім часом у Кремлі роблять спроби винайти щось нове, але винаходити нове, крім нових воєн, путінський режим за двадцять років розучився. Кремлівські по-літтехнологи в розпачі хапаються за будь-яку можливість залучити виборця. Правляча партія «Єдина Росія «оголосила про політичну співпрацю під час виборчої кампанії з найманими вбивцями, терористами «Союза добровольцев Донбасса», а російське законодавство дозволило голосувати на виборах до Державної Думи власникам декоративних російських паспортів, виданих громадянам України в ОРДЛО.

На порушення міжнародних договорів і конвенцій українські громадяни призовного віку, крім участі у виборах окупантів в ОРДЛО і в Криму, мобілізуються до лав окупаційної армії. У разі нового військового зіткнення України з Росією їм доведеться стріляти в своїх співвітчизників. Цілком ймовірно, у своїх батьків і братів. Воїнів «єдиного народу», як висловлюється Путін.