Продуктові набори, ліки, юридична консультація і добрі слова. Стареньких ромів з Одещини та Миколаївщини, які пережили геноцид у роки Другої світової війни, підтримали одеські волонтери.

В Одесі завершився проєкт «Турботливі руки», який реалізовував БФ «Планета добрих людей» за підтримки німецького фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» (EVZ).

Проєкт охоплював півсотні представників ромської національності, які зазнали переслідувань за расовою ознакою під час Голокосту. Більшість з них мешкають самотньо, їхні рідні переїхали у великі міста чи й в інші країни на заробітки, багато хто помер. А ці люди залишилися наодинці зі своїми проблемами. Про них рідко згадують чиновники, до них не часто навідуються журналісти та й самі вони не охоче розповідають про пережите. Ці люди забуті, хоча дуже потребують підтримки, допомоги і турботи.

Через відсутність юридичної грамотності й елементарних документів, що посвідчували б їхню особу чи підтверджували статус «дітей війни», старенькі роми навіть не мають доступу до тих соціальних преференцій, які надає держава Україна. Їм важко, а часто й неможливо, отримати безкоштовні ліки за діючою програмою, укласти договір із сімейним лікарем.

«Наші юристи надали їм консультації і супровід в усіх необхідних інстанціях, аби вирішити ці проблеми. Для багатьох процес ускладнювався станом їхнього здоров’я, серед наших підопічних було чимало маломобільних, які потребували особливої уваги. За час реалізації проєкту, із серпня 2019-го по травень 2021-го, кожному ми надавали необхідну допомогу. Щомісяця це були продуктові набори, ліки, адресно за необхідності — ходунки, окуляри, тонометри», — розповів ке-рівник БФ «Планета добрих людей» Максим Джум.

Ще одна місія волонтерів, окрім юридичного супроводу і матеріальної допомоги, — записати історії ромів.

«На жаль, ромський Голокост мало вивчений. Багато очевидців тих страхіть уже відійшли у вічність. Ті, хто залишився, дуже старенькі і не всі з них вже при тій пам’яті, щоб розповісти про пережите в деталях. Тим більше, що для багатьох це дуже травматичні спогади. Ми записали кілька біографій, дещо навіть вдалося зафільмувати, а потім провели відкриті уроки в школах, на яких познайомили старшокласників з історіями ромів, котрі пережили геноцид... Проєкт завершився, і ми не знаємо, що буде далі. Звичайно, дуже сподіваємося на подальшу фінансову підтримку фонду EVZ, аби мати змогу і надалі піклуватися про цих людей», — зазначив Максим Джум.