Одещина має чимало мальовничих місцин з багатою історією, де гармонійно переплелися різні етноси й культури. Серед таких і бессарабське село Ройлянка. Донедавна воно було у складі Саратського району, а після адмінреформи та створення територіальних громад опинилося у Білгород-Дністровському. Від міст і райцентрів далеченько. Одне слово, сільська глибинка.

Ройлянка веде відлік з 1832 року. Її засновниками були переселенці із села Карликів Хотинського повіту, що існувало на території нинішньої Чернівецької області (до наших днів воно не збереглося). У роки владарювання молдавських князьків і російських поміщиків тамтешнім селянам було дуже сутужно: бракувало землі, душили повинності й домагання вельмож. А людині властиво шукати кращі умови для життя. Ось і предки ройлянців, втікаючи від гніту поміщиків, ризикуючи і долаючи чимало труднощів, колись перебралися у ще не залюднену й не приборкану владою Бессарабію. Напевно, ще з тих часів у крові ройлянців залишилися дух бунтарства, любов до праці та готовність долати будь-які труднощі. Саме ці якості допомагають їм виживати й сьогодні.

Нині це бессарабське село живе завдяки особистим підсобним господарствам і двом сільгосппідприємствам — «Злагода Південь» та «Ройлянка», які орендують у селян їхні наділи і виконують перед пайовиками свої зобов’язання, а головне — завдяки працьовитості місцевого люду, його наполегливості, відданості землі.

Які ж вони, ройлянці? Пропоную читачам «Чорноморських новин» кілька замальовок про мешканців цього села.