Під час нинішніх заходів з ушанування пам’яті Володимира Панченка мені пригадалося, як далекого 2013 року, в листопаді, Пілігрим відвідав малу батьківщину.

У рідному селі, куди завітав з презентацією книжки «Сонячний годинник», земляки зустрічали його хлібом-сіллю. Володимир Євгенович давно планував поїздку у пенати, ретельно готувався до неї, кілька разів відкладав подорож, але, врешті-решт, віднайшов час і таки втрапив до милого серцю краю. І не сам, а разом з Юлією Олійник, директоркою київського видавництва «Темпора», знаного історичною та мемуарно-архівною літературою.

Довгоочікуваний гість, вийшовши з автівки, з радісною посмішкою вітався з людьми на вулиці. І хоча спливло чимало часу від його останніх відвідин Демидівки, впізнавав своїх посивілих односельців, друзів та однокласників. У фойє будинку культури надовго зупинився біля спеціально підготовленого стенду з раритетними фотографіями «Як жило моє село». На тих світлинах, ніби у калейдоскопі, відобразилося життя-буття колись заможної Демидівки середини минулого століття: будні і свята веселих, працьовитих колгоспників, безтурботне дитинство школярів…

Присутні з великою цікавістю слухали гостя-земляка, який емоційно і душевно розповідав про головні етапи свого життя, про людей, котрі заохотили до літературної та дослідницької роботи, про шлях, який здолав від простого і бешкетного демидівського хлопчини до відомого літературознавця, професора найзнаменитішого освітнього закладу України — Києво-Могилянської академії.

Щире спілкування перемежовувалося виступами сільських самодіяльних артистів та школярів. Концертна програма на особисте замовлення Володимира Панченка відкрилася піснею «Про рушник», яку виконали Віра Рубля й Анатолій Чиж. Зворушливо прозвучала й пісня «Демидівка». А місцеві школярі — хореографічних гуртків «Зіронька» та «Юність» — віртуозно представили свої танцювальні композиції.

Після презентації автор дарував свій «Сонячний годинник: Книга пілігрима» з дарчими написами школярам, однокласникам, родичам та друзям.

Серед почесних гостей тоді був і ще один виходець із Демидівки — сатирик і гуморист Сергій Вознюк, який нині мешкає на Хмельниччині. Він красномовно розповів про свою дружбу з Володимиром Панченком, про враження від прочитання презентованої книжки і, скориставшись нагодою, запропонував на розсуд земляків дещо новеньке зі свого літературного доробку.

Відповідаючи на численні запитання, зокрема про назву книжки, Володимир Євгенович сказав, що годинник у назві та на обкладинці є символом плинності й вічності, і цим він намагається прокласти місточок між минулим і сьогоденням. Співавторами «Сонячного годинника…» автор назвав свій автомобіль і фотоапарат.

Ділячись творчими планами, Володимир Панченко пообіцяв, що обов’язково напише цікаве дослідження і спогади про рідну Демидівку. Адже це місце, де творилася історія, відбувалися цікаві події, про що свідчать старовинні хрести на місцевому кладовищі та легенди. На превеликий жаль, не встиг…