Четвертий раз поспіль, традиційно восени, відбувся щорічний міжнародний форум «Одеські дебати». Навіщо цей форум, про що на ньому йшлося та чому місцем проведення обрана саме Одеса? Про це — в нашому репортажі.

Форум тривав два дні в готелі «Брістоль». Головна тема — «Перспективне мислення: побудова мирної та процвітаючої України». Панелі дискусійного майданчика були присвячені європейському майбутньому нашої країни, геополітичній, економічній та енергетичній безпеці. Окремо обговорювали наші реформи та що потрібно для їх успішної реалізації.

До Одеси прибули високопоставлені політики, дипломати та експерти з Європейського Союзу і США, які своїм візитом засвідчили Україні підтримку в її європейських прагненнях та збереженні суверенітету. Нашу державу представляли міністри, парламентарі, керівники міста й області.

Серед спікерів дебатів — голова Представництва ЄС в Україні Матті Маасікас, тимчасова повірена у справах США в Україні Крістіна Квін, віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольга Стефанішина, ексглава МЗС України Павло Клімкін, віцепрезидент Європейської Комісії Маргарітіс Схінас, заступник керівника Офісу Президента України Ігор Жовква, директор міжвідомчого партнерства Європейського командування США Вейн Раабе, постійний представник Європейського інвестиційного банку в Україні Жан-Ерік де Загон, президент Американської торгової палати в Україні Енді Хандер та інші.

Організатором заходу є Німецький фонд Маршалла, за участі МЗС України, НАТО та посольства США в Україні.

Спонсором виступив грецький бізнесмен і філантроп, який понад двадцять років живе в Україні, президент групи «GEFEST» Пантелеймон Бумбурас. Послухаймо, що мотивувало мецената до фінансування «Одеських дебатів»: «Після зустрічі, після діалогу зазвичай є результат — позитивний чи негативний. Ми організували дебати, бо маємо змогу трішки допомогти. Адже Україна — країна, в якій ми живемо, яка нас годує, яку ми любимо».

«Одеські дебати» — важлива платформа для співпраці між Україною і трансатлантичними партнерами. «Вважливість форуму для нас полягає в тому, що він присвячений стосункам України із трансатлантичною спільнотою. Ми переконані, що ці стосунки є надзвичайно важливими для України, для її безпеки, якою ми дуже переймаємося», — зазначила тимчасова повірена у справах США в Україні Крістіна Квін.

Віцепрезидент Європейської Комісії Маргарітіс Схінас, у свою чергу, підкреслив: «Україна має прекрасні відносини з Європейським Союзом. У нас є Угода про асоціацію між Україною та ЄС, впроваджено безвізовий режим. Але ми хочемо, щоб Україна продовжувала реформи і боротьбу з корупцією. Найкращий шлях до стабілізації в країні — підтримувати тісні відносини із Заходом. Ми у Європі ніколи не забуваємо, що тут було вбито багато людей лише за те, що вони тримали в руках прапори ЄС, тому ми завжди будемо на боці України. Ми будемо підтримувати Україну економічно і разом з НАТО підтримувати мир на сході вашої країни».

Одеський міський голова Геннадій Труханов нагадав про недалеке минуле — початок гібридної війни проти України. Тоді, в 2014 році, Одеса на собі відчула всі виклики, які могли знищити місто: постійні сутички, вибухи, екстремістські прояви. Ситуація була вкрай напруженою. Геннадій Труханов зазначив, що стабілізація ситуації стала для нього «бойовим хрещенням» на посту мера, та розповів про колосальну роботу, яка проводиться й досі. Так, її не завжди видно, але результати очевидні.«Сьо-годні ми зустрічаємося з вами в мирному українському місті, якому близькі та зрозумілі такі імперативи, як збереження миру, курс на розвиток, взаємодія з євроатлантичною сім’єю. Таке партнерство, об’єднання знань та зусиль, злагодженість дій дозволяють вбудувати Україну в потужну геополітичну систему, яка буде здатна як дати відсіч зовнішнім ви-кликам, так і сприяти соціально-економічному розвитку країни», — сказав міський голова.

Серед учасників «Одеських дебатів» було чимало парламентарів. З деким із них у перерві вдалося поговорити.

Соломія Бобровська, народна депутатка України, секретарка Комітету ВР з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва.

— Пані Соломіє, ви справжній, перевірений на ділі друг Одеси. В місті та області з вдячністю згадують вашу державницьку діяльність на посаді заступниці голови нашої ОДА. Окрім того знаємо вас як послідовну євроатлантистку. Чи не найбільшу увагу на «Одеських дебатах» було приділено питанням безпеки у Чорноморському регіоні. Ваші враження?

— Я — заступниця голови у міжпарламентській раді «Україна — НАТО». Символічно й стратегічно правильно, що ця рада засідала напередодні в Одесі. Чому? Бо ми мали змогу наочно ознайомити наших партнерів зі станом справ і проблемами наших Військово-Морських сил. Я переконана, що Україна може і повинна відігравати сильнішу роль у безпеці Чорноморського басейну. На мою думку, не всі чорноморські країни мають чітку відповідь і ще недостатньо сконсолідовані в тому, в який спосіб вони протидіятимуть загрозам з боку Росії.

Мені дуже імпонує (це без жодної політики) стратегія командувача ВМС ЗС України контрадмірала Олексія Неїжпапи про будівництво сильного флоту. Безперечно, ресурс має бути величезний, адже бути морською державою — дороге задоволення, Але воно має свою ціну, це правильна стратегія. Ми не можемо йти за моделлю «москітного флоту». Як на мене, «москітний флот» більш доречний для морської прикордонної охорони.

— Як на вашу думку, Україна справді має потенціал, щоб зробити флот міцним і дієздатним?

— Знаєте, мабуть, уперше за багато років стільки уваги прикуто до Військово-Морських сил і відповідних фінансів у тому числі. ВМС ЗСУ стали фактично стратегічним родом військ, якому приділяється така увага. Те, що ми будуємо корвети разом з турками, те, що в нас є проєкт з британцями, — це, як на мене, показує намір, зокрема президента (це його лінійка) флот підняти. Вважаю, що кроки, які здійснюються, починаючи від концепції стратегії розвитку Військово-Морських сил України до 2035 року і закінчуючи доктриною ВМС ЗСУ— це правильні речі, тим паче, виділення коштів на будівни-цтво флоту.

Інше, на що ми, на жаль, не звертаємо уваги, — це українські суднобудівні і судноремонтні заводи — стратегічна галузь, до якої наразі ні в кого руки не доходять.

— Про наші євроатлантичні перспективи поширені дві метафори: одна — про відчинені двері НАТО, а друга — про невиконане Україною домашнє завдання…

— Згода Німеччини й Сполучених Штатів на добудову «Північного потоку-2», на мою думку, була б рівноцінною наданню Україні членства в НАТО. Адже це величезний енергетичний інструмент, ресурс шантажу, яким росіяни точно вдарять по Європі. Ось, нарешті, вони починають усвідомлювати, що це небезпека.

Домашнє завдання виконується. Мені здається, що деякі балканські країни були не зовсім готові, коли їх приймали до Альянсу. Прийом до НАТО — насамперед крок політичний. Деякі європейські країни НАТО продовжують повторювати міфи, що Росія завдасть удару у відповідь у разі прийняття України до НАТО.

Та ж сама риторика свого часу застосовувалася щодо країн Балтії. Але Литва, Латвія й Естонія вступили до НАТО. Будьмо відвертими: українцям треба далі сумлінно й ретельно виконувати свою домашню роботу, а з боку Альянсу потрібен лише один крок — прийняття полі-тичного рішення.

Людмила Буймістер, народна депутатка України, раніше — у складі фракції політичної партії «Слуга народу», тепер — позафракційна. Обрана в одному з київських мажоритарних округів:

— Для нас надзвичайно важливо підтверджувати свій курс на євроатлантичну інтеграцію, адже викликів сьогодні для нашої держави, як і для країн-партнерів, дуже багато. Як за-свідчила дискусія на «Одеських дебатах», нам потрібно демонструвати єдність з нашими партнерами, показувати, що Україна готова виконувати свої зобов’язання, готова рухатися шляхом реформ, виконувати Угоду про асоціацію з ЄС, і таким чином робити нашу державу міцнішою, стійкішою до гібридних загроз, джерелом яких є Росія.

Сьогодні ми зауважили, що партнери закликають нас до інтеграції більше, ніж навпаки. Ми як політики, як посадовці, які мають виконувати волю народу України, повинні б бути першими й справді наполягати, пропонувати нові, ефективніші рішення для нашої держави. Завжди маємо пам’ятати, що свою країну ми реформуємо не для Європи, не для США, а саме для нас, для українців, для того, щоб українському народові жилося краще в своїй країні.

Народ України це добре розуміє. Якщо подивитись на останні соціологічні дослідження, більшість наших громадян хоче інтеграції України до ЄС та НАТО. Ми як народні обранці маємо виконувати його волю, щоб не нас туди тягнули, а щоб ми бігли «поперед батька» до інтеграції.

— Скільки ж українців, за вашими даними, хоче бачити нашу державу в ЄС і НАТО?

— 67% українців — за членство України в ЄС та 52—55% наших співгромадян хочуть інтеграції до НАТО. Ці цифри дещо коливаються, залежно від інтенсивності дій РФ на Донбасі.

— Тобто, рубікон у 50% ми вже перейшли?

— Ми його давно перейшли, ще в 2014 році. Сьогодні, залежно від дій російської сторони, він коливається, бо, будьмо відвертими, люди звикають до війни, на перше місце стають інші проблеми, як-от проблеми опалювального сезону, постійного підвищення цін, нестача коштів на субсидії... Ці проблеми часом переважають питання теоретичної безпеки. Але насправді нам слід розуміти, що інтеграція України до НАТО — це не питання теоретичної безпеки, це якраз те практичне питання, яке дасть змогу вирішити й енергетичну кризу, і тарифну кризу, і, щонайважливіше, підвищить рівень життя кожного українця.

Володимир ГЕНИК.

Соломія Бобровська.

Людмила Буймістер.