Уже за кілька десятків років Україна може зіштовхнутися з дефіцитом якісної питної води. Про це заявила очільниця Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Владислава Магалецька під час Форуму з екології та сталого розвитку, який відбувся минулого тижня у Києві.

Сьогодні, зауважила вона, в Україні діють застарілі норми-вимоги щодо якості води, та й ті більшістю постачальників не виконуються. Тому вирішення цієї проблеми — надважливе завдання.

«Так, нині почали ухвалюватися рішення, які дозволять покращити ситуацію. Це, зокрема, обмеження використання фосфатів в мийних засобах та деяких пестицидів (скажімо, хлорпірифосу). Але нам необхідно активніше впроваджувати європейські норми. І це не питання євроінтеграції, це питання виживання», — підкреслила Владислава Магалецька.

У чинному законодавстві, зауважила посадовець, відсутні норми контролю показників броматів, акриламіду, багатоядерних ароматичних вуглеводнів, вінілхлориду, епіхлоргідрину, електричної провідності тощо. Із 2021 року нормативи для чотирьох показників (акриламід, вінілхлорид, епіхлоргідрин, хлорати) у Європі у 100 разів жорсткіші, ніж в Україні. «Наші норми потребують якнайшвидшої модернізації з використанням досвіду Європейського Союзу. Держпродспоживслужба підтримує адаптацію українського законодавства до європейських стандартів», — зазначила Владислава Магалецька.

У наших державних санітарних нормах та правилах «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» відсутні 23 показники безпечності та якості, які є у відповідних директивах ЄС.

Ще більша біда — нехтування навіть тими нормами і стандартами, які є в нашому законодавстві, не надто вимогливому, як уже мовилося, до якості води. Так, під час здійснення перевірок щодо дотримання санітарного законодавства (з початку нинішнього року Держ-продспоживслужба перевірила понад 10 тисяч об’єктів централізованого та нецентралізованого водопостачання) порушення виявлені у 53% випадків, тобто на кожному другому перевіреному об’єкті. «Україна втрачає питну воду, і це стосується всіх регіонів нашої держави, — застерегла Владислава Магалецька. — Тому зволікання недопустиме, ми маємо активізувати роботу на всіх напрямках».

Серед найпоширеніших порушень, які виявляються на об’-єктах централізованого водопостачання, — нехтування вимогами щодо облаштування та організації зон санітарної охорони артсвердловин, зношеність обладнання та мереж, відсутність виробничого лабораторного контролю води, яка надходить у мережу, не проведення профілактичного промивання та дезінфекції водопровідних споруд тощо.

На переважній більшості об’єктів нецентралізованого водопостачання не проводиться щорічне планове обстеження колодязів, їх очищення, дезінфекція та знезараження питної води, не здійснюється періодичний контроль її безпечності та якості, відсутні санітарні паспорти або не визначений балансоутримувач.

Що ж до лабораторних досліджень, то з початку року Держпродспоживслужба проаналізовала більше 15 тисяч проб питної води централізованого водопостачання. Гігієнічним нормативам не відповідало 16% з них. Досліджено також понад три тисячі проб питної води з нецентралізованих джерел водопостачання. Відхилення виявлено майже у третині випадків. Найсуттєвіші відхилення проб питної води за мікробіологічними показниками встановлено у Миколаївській — 81%, Одеській — 72%, Херсонській — 79%, Запорізькій — 76% та Харківській — 63% областях.

Підсумовуючи, Владислава Магалецька ще раз наголосила, що змінити ситуацію на краще можна лише шляхом максимальної адаптації законодавства України до європейських норм і неухильного їх дотримання. Це стосується не тільки вимог щодо води, але й норм з використання добрив і хімікатів. Необхідно також провести модернізацію мереж водопостачання та навести порядок у сфері їх використання. Вкрай важливо забезпечити ефективну роботу лабораторій, встановити дієві засоби контролю та посилити відповідальність за порушення, зокрема (чи й передусім), за забруднення водойм.