На Любашівщині дерево-фенікс павловнію почали вирощувати у червні 2019-го. Ці диво-дерева уже ростуть над Кодимою у межах Арчепитівки, на території Гвоздавського та Ясенівського старостинств.

Керівник компанії «Синергія-Е» Олександр Гонцов, який захопився вирощуванням цієї культури, розповів, що павловнія — дерево-чемпіон зі зростання: за п’ять років воно сягає 20-метрової висоти. Має дуже велике листя — 50—70 см, тому одна рослина поглинає близько 20 кг СО2 і віддає 5—6 кг кисню. Павловнія оздоровлює і відновлює ґрунт, а якщо зважити, що температура її загоряння 420°С, то вона — безпрограшний варіант для захисних лісосмуг. Це ще й гарний медонос — 700 кг меду з 1 га. Приріст біомаси на гектарі становить 50 тонн на рік. Целюлоза, отримана з павловнії, — сировина для виробництва біоетанолу. Із 2 кг виходить літр дизельного палива. А відтак вона може відігравати значну роль у вирішенні енергетичної проблеми.

На Любашівщині висаджують переважно сорт Paulownia Clone in Vitro, штучно виведене та клоноване дерево, яке виживає в надзвичайних умовах: і при мінус 27°С, і при плюс 45°С. На гектар такого гаю, з урахуванням вартості саджанців, потрібно вкласти десь 8—10 тисяч євро. Через 5—6 років виходить 400 м3 деревини. За ціни кубометра ділової деревини 120 євро розмір чистого прибутку складе близько 40 тисяч євро з гектара. Сьогодні павловнією планують зайняти близько 50 гектарів.

Павловнієводство — безвідходне виробництво. Деревина, листя, гілки, коріння є сировиною для легкої, харчової, хімічної та фармацевтичної промисловості. Деревину використовують у судно- та авіабудуванні, для виготовлення дощок для серфінгу, лиж, сноубордів, паркету, меблів тощо. Із залишків виробляють пелети. Листяна маса, що не поступається люцерні, йде на відгодівлю великої рогатої худоби.

Це дерево здатне рости на малородючих ґрунтах, у тому числі на глинистих, відрізняється високою стійкістю до шкідників і хвороб, після зрізання регенерує 4—5 разів!

Один з ініціаторів розведення цієї культури Сергій Паровик закликає усіх зацікавлених вирощувати павловнію, щоб отримати можливість консолідувати великі партії деревини для реалізації на експорт. «Українські фермери, — зазначає він, — навчилися вирощувати високі врожаї традиційних сільгоспкультур, чому, зокрема, сприяють родючі ґрунти нашої країни. Натомість у зоні ризикованого землеробства далеко не скрізь складаються сприятливі умови для вирощування зернових чи олійних культур, закладання садів та ягідників. Тому відмінною альтернативою може стати висаджування такої унікальної породи з цінною енергетичною та діловою деревиною, як павловнія». За його словами, є перспектива будівництва деревопереробного підприємства із залученням інвестицій.

На думку Анатолія Артеменка, радника голови Одеської ОДА з питань розвитку АПК, варто розробити і затвердити регіональну програму з підтримки охочих вирощувати павловнію, як це вже практикується деяких областях України.

Розвивається нині на Любашівщині і ще одна справа-дивина на — розведення середземноморського равлика Helix aspersa Maxima та Muller.

Сьогодні галузь равликівни-цтва (геліцекультури) невпинно розвивається.

Сергій Паровик зазначив, що створення невеликих равликових ферм на зразок тієї, яку відкрив уже згаданий Олександр Гонцов, може стати основою для подальшої кооперації місцевого люду. «Равлики — менш копітка справа, ніж, наприклад, корови чи свині, а прибуток від реалізації молюсків та їх ікри — на порядок вищий», — аргументує він.

Нині у світі щорічно споживають близько 140 тисяч тонн їстівних равликів, і попит на їхнє м’ясо зростає. Вміст білка у ньому вищий, ніж у курячому, на 30 відсотків, відсутні жир і холестерин — одне слово, ідеальний продукт для раціонального і здорового харчування. До речі, вартість 1 кг равликів становить 2,5 євро, а 100 г ікри — приблизно 100 євро.

Попит на делікатеси, зокрема й ікру равликів, серед гурманів у світі постійно зростає. Передусім, у Франції, Японії та Сполучених Штатах Америки. Завдяки зовнішньому вигляду цю ікру заслужено називають перлинами. Ікринки великі, мають молочне забарвлення. Смак уні-кальний і дуже ніжний. Найкраще цей делікатес поєднується зі сметаною або з певними соусами. Знані кухарі за допомогою равликової ікри додають своїм найвишуканішим стравам неповторного смаку. Цей делікатес здавна вважається афродизіакіом. Досить висока ціна ікри равликів виправдана, бо ж процес її видобутку — трудомісткий і потребує чимало часу. Уявіть собі: один равлик виробляє за рік близько 100 ікринок, а це — 4 г продукту. Біла ікра середземноморського равлика вже замінила ікру осетрових видів риб, стала вершиною високої кухні, виграючи у рибної за хімічним складом та гастрономічними якостями через унікальний білок та амінокислоти, особливо муцин.

— Зібрані равлики спочатку проходять спеціальну обробку, а потім зимують в окремих приміщеннях при визначеній температурі. Це дозволяє не лише зберегти кондицію цього цінного експортного товару, а й по-дбати про подальший розвиток його популяції на нашій фермі, — пояснює Олександр Гонцов. — А поки основні партії равликів готуються до подорожі в Європу, де їх з нетерпінням чекають ресторани, спробувати свіжу страву по-французьки можна в туристичному центрі «Садиба на Кодимі», що в Арчепитівці.

Вітчизняні виробники равликів та їхньої ікри, кажуть експерти, за два-три роки зможуть стати потужним імпортером цього продукту до ЄС. Відтак уже обговорюється питання про створення в Україні підприємств з переробки равликів для масштабного експорту.

Нова галузь тваринництва — равликівництво (геліцекультура) — набуває популярності. Для цього бізнесу цілком підходять непридатні угіддя, до того ж, мінімальні за площею, адже на одному гектарі виробляють до 20 тонн цього молюска. А безмитне ввезення равликів до Європи і спрощеність сільгоспподатку для таких господарств, певна річ, сприяє розвитку цієї агроіндустрії.