Без науки і кроку не ступиш. Поговориш зі знаючою людиною, зрозумієш, що одні пішли від мавп, а інші — не встигли. Але це для першого класу церковнопарафіяльної школи. Тим, хто старший, Владислав Сурков з Кремля пояснив: імперії за законами природи повинні розширюватися. У світі зникає порядок, зростає ентропія, а супроти основ термодинаміки не попреш.

САМІТ ПО ЗАКРИТІЙ ЛІНІЇ ЗВ’ЯЗКУ

Путін, роботодавець Суркова, на пальцях пояснив, як зупинити зростання ентропії. Треба повернути і зміцнити порядок, втрачений після «глобальної катастрофи ХХ століття». І ці пояснення — не теорія, а керівництво до дій. Спочатку Росія захоплює п’яту частину Грузії, трохи згодом окуповує українські Крим і частину Донбасу. Потім допомагає відновити порядок у Сирії, в Лівії і далі — в Африці. Все за наукою. От тільки безладу стає не менше, а більше. Ймовірно, тому, що в Європі та за океаном зараз розуміють порядок не так, як у Кремлі. І по змозі чинять опір відновленню Радянського Союзу.

Лідером опору (або, по-старому, стримування) російському імперіалізму довгий час був імперіалізм американський. У якомусь сенсі «глобальна катастрофа» торкнулася і його. Зникло очевидне для всіх протистояння ідеологій, а глобальна економіка створила в США ілюзію безпеки на російському напрямку. Відбулося моральне роззброєння частини американського суспільства з довготривалим ефектом, який не просто подолати.

Моральне роззброєння в США особливо яскраво проявилося у час перебування при владі демократів. Починаючи з Барака Обами, який зіграв роль капітулянта у момент захоплення Росією українського Криму. Воно продовжилося при президентові Трампу, який сподівався «порозумітися» з Путіним за рахунок нашої країни. Американські інструменти стримування Кремля від агресії при цьому були і залишаються такими, що на режим Путіна не діють. А застосування тих, які можуть подіяти і Конгресом схвалені, Білий дім щосили гальмує.

Увечері 7 листопада відбувся другий за ліком саміт президентів Росії і США. Він пройшов у режимі відеоконференції закритим каналом прямого зв’язку, а його результати стануть відомі у викладі або в редакції пресслужб перемовників. Для Джозефа Байдена і Володимира Путіна це дуже зручно. Версії «хто кому що сказав» можна поширювати без посилання на точність перекладу. А на чому погодилися — залишиться таємницею за сімома печатками. Держсекретар Ентоні Блінкен уже заздалегідь попередив українців, що з результатами саміту (і, ймовірною, не з усіма) Київ ознайомлять тільки через кілька днів.

Однак політологи, аналітики та журналісти поводяться так, начебто особисто тримають свічки перед комп’ютерами президентів. І більшість сходиться на тому, що Байден залякає Путіна аж так, що той відмовиться від вторгнення російської армії в Україну або, принаймні, відведе свої війська від наших кордонів. Чим залякає — не дуже зрозуміло, але в коментарях фахівців дедалі частіше згадується відключення російських банків від міжнародної системи розрахунків SWIFT і санкції проти РФПІ (Російського фонду прямих інвестицій).

Те й інше могло б налякати Кремль зо сім років тому, але зараз викликало смішну реакцію. На зразок того, що відключення російських банків від системи міжнародних розрахунків створить незручності для простих громадян. Які незручності створить для них війна у в центрі Європи — залишається за дужками.

ВОРОЖІННЯ — ТЕЖ СИЛА

Ми, звісно, почекаємо, поки Держдепартамент США ознайомить нас з результатами чергового «мюнхена». І придумаємо, як зробити вигляд, що за все вдячні. На тексті «мінських угод» присягнемо, що ОРДЛО не повертатимемо силою, а Крим повернеться до нас сам. Добровільно і дипломатичним шляхом. Щоб не залишилося сумнівів, нагадаємо: нам обіцяв це Володимир Зеленський, а більше третини українських громадян президентові вірить. І буде вірити ще два з гаком роки.

Тривожить, щоправда, передбачення української «Ванги» (карпатської мольфарки Марії Цвілинів): глава нашої держави свою каденцію «до кінця не добуде. Він сам піде. Він не зла людина, але не може виконувати свої обіцянки. Що обіцяв, нічого не виконує. Шкода його». Мені, зізнаюся, шкода його теж. Тільки не довіряю я цій мольфарці. Може, їй дав грошей Ахметов, а може, ворожіння на вилитому воску всю правду не показали. Ентропія з другим законом термодинаміки збоку здається набагато серйознішою. Тільки нам це не підходить. Україна — не імперія. Розширюватися їй нема потреби і нікуди. Повернути б своє і зупинитися.

Проблема ж лідера державного масштабу полягає в тому, що зупинка для нього неможлива. Вона означає політичну смерть. Доводиться з приводом і без приводу піднімати ставки. Так сталося у Зеленського, який на пресконференції заявив про підготовку державного перевороту і назвав його дату. Помилкою з боку президента, думаю, була не сама заява, а те, що абсурдний сюжет він поєднав з ім’ям найбагатшої людини України. І викликав ланцюгову політичну реакцію.

Ні першого, ні другого грудня спроб державного перевороту ніхто, зрозуміло, не робив. Але сказаного не повернеш. Відновити зіпсовані стосунки з Ахметовим президентові не вдасться. І треба рухатися далі. Тобто загострювати відносини з ним та іншими капітанами фінансово-промислових груп, щоб громадяни, у разі провалів влади, у підготовку олігархами перевороту повірили. Проблемний опалювальний сезон й інфляція, що насувається, — прекрасна для цього нагода.

За допомогою адміністративних заходів держава здатна не тільки вилучити у грошових мішків «надприбуток», отриманий від використання надр, а й утілити спільну мрію обивателя і чиновника — розкуркулити дощенту будь-який неслухняний бізнес. Закон 5600 про зміни до Податкового кодексу та підготовка до повернення регулювання цін на товари широкого вжитку — яскраве свідчення реінкарнації епохи «обліку та контролю», яка до цього контролю та обліку стосунку не має. Зате дозволяє начальникові приборкати тих, хто не встиг вчасно втекти у тінь. Це обіцяє українцям нелегке життя в майбутньому.

Карпатська мольфарка стверджує, що Президент України — не зла людина. Не виконає обіцянок — піде. Дізнатися, як він вирішить, — просто. Треба вилити віск або поворожити на кавовій гущі.