На 85-у році життя відійшов у вічність наш колега — колишній власний кореспондент «Чорноморської комуни» — «Чорноморських новин», заслужений журналіст України Борис Іванович УСТИМЕНКО.

Він сам себе називав людиною моря, яке безмежно любив, хоч і народився у цілком сухопутному Житомирі, а зростав у Бердичеві. Але хто сказав, що мореплавцями стають лише ті, чиє дитинство пройшло на берегах великих рік чи морів-океанів? З малих літ закоханий у Жуля Верна, Джозефа Конрада та Джека Лондона, закінчивши школу і сам подався у мореплавці. Спочатку був матросом на буксирі «Тирасполь», приписаному до Батумського морського порту, а далі — чотири роки військової служби на Чорноморському флоті, після якої — робота на суднах на Далекому Сході, в Арктиці, по вселенських усюдах Світового океану.

Не менше від моря Борис Іванович любив книжки, слово. Тож, навіть працюючи у нелегких умовах Далекого Сходу, не забував про освіту — заочно закінчив університет, здобув професію журналіста, якій, зійшовши на берег, присвятив усе своє життя.

Тихою гаванню для Бориса Устименка став стародавній Аккерман, де воєдино злилися дві його стихії — море і журналістика. Саме у Білгороді-Дністровському закорінена ще одна любов — родинна. Тут зазнав щасливого сімейного життя, радів народженню і зростанню доньки Юлії. Тут, заповідав, — його останній земний прихисток.

Борис Устименко зробив вагомий внесок у розбудову козацького руху, за що побратими обрали його генеральним суддею Буджацького козацького січового війська. За видатні заслуги перед Українським козацтвом у справі захисту незалежності, територіальної цілісності, обороноздатності, безпеки держави, а також у справі військово-патріотичного виховання молоді в 2007 році йому присвоєне козацьке звання полковника і призначено радником польового гетьмана Чорноморського козацького війська та наказним отаманом пресцентру коша Задністровської Січі.

Удостоєний найвищого професійного звання — «Заслужений журналіст України». Нагороджений медалями «За доблесну працю», «Ветеран праці», почесною відзнакою загальнонаціонального конкурсу «Українська мова — мова єднання» — «Журналістська гідність», козацьким хрестом «За мужність і лицарство».

Важка втрата для всіх, хто знав Бориса Івановича, бо був він людиною справжньою, цікавою, великим оптимістом і дотепним співрозмовником.

Невимовне горе прийшло в його родину. В ці тяжкі дні висловлюємо найщиріші співчуття рідним і близьким покійного. Сумуємо разом з вами. Світлу пам’ять про Бориса Івановича Устименка навіки збережемо у наших серцях.

Правління Одеської регіональної організації НСЖУ.

Колектив «Чорноморських новин».ПАМ’ЯТІ КОЛЕГИ

На 85-у році життя відійшов у вічність наш колега — колишній власний кореспондент «Чорноморської комуни» — «Чорноморських новин», заслужений журналіст України Борис Іванович УСТИМЕНКО.

Він сам себе називав людиною моря, яке безмежно любив, хоч і народився у цілком сухопутному Житомирі, а зростав у Бердичеві. Але хто сказав, що мореплавцями стають лише ті, чиє дитинство пройшло на берегах великих рік чи морів-океанів? З малих літ закоханий у Жуля Верна, Джозефа Конрада та Джека Лондона, закінчивши школу і сам подався у мореплавці. Спочатку був матросом на буксирі «Тирасполь», приписаному до Батумського морського порту, а далі — чотири роки військової служби на Чорноморському флоті, після якої — робота на суднах на Далекому Сході, в Арктиці, по вселенських усюдах Світового океану.

Не менше від моря Борис Іванович любив книжки, слово. Тож, навіть працюючи у нелегких умовах Далекого Сходу, не забував про освіту — заочно закінчив університет, здобув професію журналіста, якій, зійшовши на берег, присвятив усе своє життя.

Тихою гаванню для Бориса Устименка став стародавній Аккерман, де воєдино злилися дві його стихії — море і журналістика. Саме у Білгороді-Дністровському закорінена ще одна любов — родинна. Тут зазнав щасливого сімейного життя, радів народженню і зростанню доньки Юлії. Тут, заповідав, — його останній земний прихисток.

Борис Устименко зробив вагомий внесок у розбудову козацького руху, за що побратими обрали його генеральним суддею Буджацького козацького січового війська. За видатні заслуги перед Українським козацтвом у справі захисту незалежності, територіальної цілісності, обороноздатності, безпеки держави, а також у справі військово-патріотичного виховання молоді в 2007 році йому присвоєне козацьке звання полковника і призначено радником польового гетьмана Чорноморського козацького війська та наказним отаманом пресцентру коша Задністровської Січі.

Удостоєний найвищого професійного звання — «Заслужений журналіст України». Нагороджений медалями «За доблесну працю», «Ветеран праці», почесною відзнакою загальнонаціонального конкурсу «Українська мова — мова єднання» — «Журналістська гідність», козацьким хрестом «За мужність і лицарство».

Важка втрата для всіх, хто знав Бориса Івановича, бо був він людиною справжньою, цікавою, великим оптимістом і дотепним співрозмовником.

Невимовне горе прийшло в його родину. В ці тяжкі дні висловлюємо найщиріші співчуття рідним і близьким покійного. Сумуємо разом з вами. Світлу пам’ять про Бориса Івановича Устименка навіки збережемо у наших серцях.

Правління Одеської регіональної організації НСЖУ.

Колектив «Чорноморських новин».