Звернення Президента Володимира Зеленського

(9 березня 2022 року, за чотири хвилини до півночі)

Європейці! Українці! Маріупольці!

Сьогодні день, який визначає все. Визначає, хто на чиєму боці. Російські бомби впали на лікарню та пологовий будинок у Маріуполі. Дитячу лікарню. Пологовий будинок, який працює! Будівлі зруйновані. Станом на цей час — 17 поранених. Розбір завалів іще триває. Люди вчасно почали ховатися від повітряної загрози. Від 500-кілограмових авіаційних бомб, які окупанти скидають на наші українські міста. І вже багато разів.

Детская больница. Роддом. Чем они угрожали Российской Федерации? Что это за страна такая — Российская Федерация, которая боится больниц, боится роддомов и уничтожает их? Там что, были маленькие бандеровцы? Беременные женщины собирались стрелять по Ростову? Кто-то в роддоме унижал русскоязычных? Что это было? Денацификация больницы?

Це вже за межею звірства. Усе, що окупанти роблять із Маріуполем, — це вже за межею звірства. Європейці! Українці! Маріупольці! Сьогодні ми повинні бути єдиними в засудженні цього воєнного злочину Росії, у якому відображається все те зло, яке окупанти принесли на нашу землю.

Усі зруйновані міста. Те, що вони зробили з Волновахою, Харковом, Ізюмом, Охтиркою, Черніговом, Бородянкою, Гостомелем, Житомиром та ще десятками наших українських міст, які ніколи не становили жодної загрози Російській Федерації.

Зруйновані лікарні. Зруйновані школи, зруйновані церкви, звичайні будинки. І всі вбиті люди. Вбиті діти.

Авіабомба на пологовий будинок — це остаточний доказ. Доказ того, що відбувається геноцид українців.

Європейці! Ви не зможете сказати, що не бачили, що відбувалося з українцями, що відбувалося у Маріуполі з маріупольцями. Ви бачили. Ви знаєте.

А отже, ви повинні посилювати санкції проти Росії так, щоб у неї більше не було жодної можливості продовжувати цей геноцид.

Ви повинні тиснути на Росію так, щоб вони сіли за стіл переговорів і завершили цю звірячу війну.

В Москве прекрасно знают, что Мариуполь — это тоже Донецкая область. Мы столько слышали от России о жителях Донецкой области. Столько обвинений, столько требований... И мы видим сейчас, как в России на самом деле относятся к жителям Донецкой области. К простым людям, которые живут в домах Мариуполя, работают на предприятиях города Мариуполя, лечатся в больницах Мариуполя и рожают детей, представьте себе, такие же люди, как вы, в родильных домах Мариуполя.

Мы не делали и никогда бы не сделали ничего подобного этому военному преступлению ни с одним из городов Донецкой или Луганской, да и любой области. Ни с одним из городов на земле. Потому что мы — люди. А вы?

Говорив сьогодні з Президентом Європейської ради Шарлем Мішелем та Президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн. Також працювали і говорили зі спікеркою Палати представників США Ненсі Пелосі. З Прем’єр-міністром Великої Британії Борисом Джонсоном. Дякую за підтримку, Борисе.

Партнери повністю поінформовані про те, що відбувається в нашому Маріуполі. І про ситуацію в усіх інших регіонах України, де тривають бойові дії. Працюємо, щоб Росія відчула наслідки своїх дій. Робимо все для того, щоб нарешті убезпечити наше небо. Я вдячній абсолютній більшості українців, які підтримують цю позицію. Які збирають підписи, які переконують своїх знайомих на Заході, пишуть у соцмережах, організовують мітинги.

Ми маємо разом повернути деяким лідерам Заходу сміливість. Щоб вони нарешті зробили те, що повинні були зробити ще в перший день вторгнення. Або закрити українське небо від російських ракет і бомб, або дати нам бойові літаки, щоб ми все зробили самі. Пауза без рішення стала вже просто вбивчою.

Сьогодні нам вдалося організувати роботу трьох гуманітарних коридорів. З міста Суми, з міст і містечок Київської області та з Енергодара.

Загалом було врятовано близько 35 тисяч людей. Завтра продовжимо. Готуємо шість коридорів. Молимося, щоб вийшло вивезти людей ще з Маріуполя, з Ізюма, з Волновахи тощо. Вивезти в безпечні міста нашої вільної України.

І я впевнений, що кожен українець, чиєї допомоги ці люди потребують, зробить усе можливе, щоб вони відчували наше піклування. Поки не зможуть повернутися додому.

І наостанок. Щороку саме 9 березня оголошуються лауреати Шевченківської премії. Нашої національної премії, яка відзначає найвагоміший внесок у збереження та розвиток українського духу, нашої національної культури.

Я вважаю, що під час воєнного стану й поки тривають запеклі бої за нашу свободу треба дотримуватися наших традицій. Не зраджувати їх. Щоб ми зберегли все наше, українське, повністю, поки йдемо до перемоги. Поки йдемо до миру.

Указ підписано. Тепер з нетерпінням чекаю нагоди зустрітися з лауреатами. Але вже після перемоги. Після перемоги України.

Слава Україні!