Наближення кінця війни залежить від безперебійного постачання армії. Щоб не було із цим зупинок, треба, аби всі гроші, які виділені на оборону і які передають нашим захисникам прості люди й інші країни, зразу надходили на рахунок Генерального штабу, а звідти — на оплату необхідної зброї.

Постачальникам можуть допомагати і перевірені волонтери, які завжди працювали швидше, ніж наша влада. Влада нехай своєчасно видає зарплату нашим воїнам, а відповідні органи контролюють, щоб ніхто не крав грошей.

Треба усунути будь-які бюрократичні перепони й невідкладно забезпечити захисників Херсона і Харкова, Рубіжного і Маріуполя, Миколаєва і Чернігова, Сум і Кривого Рогу необхідною зброю. Військові ж, переконана, придумають, як її безпечно і швидко до-ставити за призначенням.

При цьому не треба через теле- та радіоефіри, з газетних шпальт трубити про те, де і яку зброю виготовляють, навіть протитанкові «їжаки». Бо це ж одразу ставить під загрозу і людей, які там працюють, і виробничі потужності.

Я вже не раз писала й про обмеження зарплат різним чиновникам та членам наглядових рад. Невже їм замало, скажімо, 30 тисяч гривень? Живуть же у нас люди і на 2—3—4 тисячі! А заощаджене від тих надмірних винагород для топ-чиновників стало б відчутною підтримкою для армії.

Влада каже, що гроші є. Це, звісно, вселяє надію. Але й породжує запитання: якщо гроші є, то чому зволікаємо з придбанням хоч кількох «байрактарів» для деблокування Маріуполя? Чому постійно воюємо «з коліс», тобто без запасу?

І насамкінець — щодо певних компенсацій Україні за рішеннями міжнародних судів. Вони будуть тоді, коли нашу країну перетворять на руїну? Чи, може, все ж таки знайдеться механізм, який захистить нас зараз, і ресурси надійдуть якнайшвидше, саме тепер, коли вони нам життєво необхідні?

Чи світ чекає, поки путін, врахувавши помилки, посилить свої війська й посуне далі, на Захід?

Людмила НАДЄЄВА, інженер-механік на пенсії.

м. Одеса.