Україна хоче отримати гарантії безпеки від країн-підписантів майбутнього договору, які були б, принаймні, «не меншими, аніж надає 5-та стаття Договору НАТО». Також ідеться про те, що гарантами безпеки України у майбутньому можуть стати 11 держав. Про це, зокрема, йшлося і на стамбульському раунді українсько-російських переговорів 29 березня. Суть можливого компромісу зводиться до такого: навзамін неприєднання до НАТО Україна може отримати гарантії безпеки від майже дюжини країн і гарантоване членство в Євросоюзі.

Але чому багато хто в Україні не довіряє жодним гарантіям з боку Росії як країни-агресора?

Після стамбульського раунду перегорів делегації України та Росії повідомили про деталі можливого майбутнього договору про гарантії безпеки нашої держави. Усе виглядає, судячи з повідомлень, як певний компроміс: ро-сійська делегація повідомила про зменшення спроб просунутися на київському та чернігівському напрямках, натомість Україна начебто готова розглянути варіант нейтралітету.

Експерти, з якими поспілкувалося «Радіо «Свобода», закликають обережно підходити до заяв Росії й розуміти, що Москва робить це не в останню чергу через успішне відбиття Збройними силами України російської навали.

«Вони зрозуміли, що бліцкриг провалився, провалюється спроба тиску й ультиматумів на переговорах… Потужний опір збив наступальну хвилю агресора. Більше того, на деяких напрямках бачимо контр-наступальні дії українських сил, а великі втрати живої сили та техніки змушують Росію переглянути свою стратегію дій на українському напрямку», — каже аналітик, президент Центру глобалістики Стратегія—ХХІ Михайло Гончар. — Але не думаю, що це відмова від тих цілей, які вони задекларували, а тим більше це не відмова від мети знищення України й української державності».

Багато хто в Україні сприймає можливу паузу і деклароване зменшення активності Росії в напрямку на Київ та Чернігів як імовірну спробу виграти час, перегрупуватися, окопатися, провести мобілізацію.

«Так, у Росії побитий вигляд, дивлячись на Мединського, — каже Михайло Гончар, маючи на увазі голову російської делегації Володимира Мединського. — Але, думаю, їхня позиція нещира. Можливо, Мединський в це свято вірує, але не він у підсумку вирішує — вирішує той, хто сидить у бункері десь там (Путін). Відведення сил на чернігівському та київському напрямках… Думаю, що вони зараз посилять свої дії на півдні та на Донбасі з тим, щоби там переламати ситуацію на свою користь. Тож довіри до агресора апріорі не може бути».

Про можливість більшої російської концентрації на сході та півдні України попередив і держсекретар США Ентоні Блінкен в інтерв’ю CNN: «Якщо вони (Росія) якимось чином вірять, що спроба підпорядкувати собі «тільки» східну частину України та південну частину України може мати успіх, то вони знову глибоко обманюють себе».

Гарантії

За повідомленнями західної преси, Росія вже ніби зняла вимоги до України щодо якоїсь «денацифікації» і «демілітаризації», а також уже не наполягає на потребі якогось захисту російської мови (Україна твердо не відмовляється від принципу єдиної державної мови — української).

Натомість, як писала Financial Times, Україна готова була б розглянути можливість нейтрального статусу, тобто не членства в НАТО, взамін отримавши гарантії своєї безпеки від провідних держав. Ідеться про 11 країн — усі п’ять постійних членів Ради безпеки ООН (США, Велика Британія, Франція, Китай та Росія), а також Канаду, Німеччину, Італію, Польщу, Туреччину та Ізраїль.

Тут і п’ять офіційних ядерних держав — членів РБ ООН, і члени G7 Німеччина та Італія, і ще один член «Сімки», стратегічний партнер України і просто близька їй Канада, сусідка і теж стратегічний партнер Польща, та близькі Україні Ізраїль і Туреччина.

За словами Давида Арахамії, голови української делегації, ці гарантії безпеки мають бути жорсткішими, аніж 5-та стаття Статуту НАТО (напад на одного — напад на всіх, і колективний захист).

«Хочемо, щоб це був працюючий міжнародний механізм з конкретними гарантіями безпеки для України, де країни-гаранти будуть за аналогом 5-ї статті Статуту НАТО, але навіть жорсткіше, бо є механізм мотивації. Ми кажемо: протягом трьох днів мають відбуватися консультації, це може бути агресія, гібридна війна, замаскована війна під будь-який формат, — сказав у Стамбулі Арахамія. — Після цього країни-гаранти мають надати нам військову допомогу збройними силами, озброєнням, закритим небом — усім тим, що нам зараз таке необхідне і ми не можемо отримати».

За словами Арахамії, майбутній документ про безпеку має бути ратифікований всіма парламентами потенційних країн-гарантів, а, за словами президента Володимира Зеленського, питання нейтральності має бути поставлене на всеукраїнський референдуму (оскільки євроатлантичний вибір закріплений в Конституції України).

«Подібні рішення, якими вони не були б, пов’язані зі зміною тих чи інших речей, геополітичних для України, участю у тих чи інших військово-політичних блоках, тому, звичайно ж, це має підтвердити український народ для того, щоб це була повністю воля не лише політиків, не лише політичних еліт, але й громадян», — сказав «Радіо »Свобода» віцеспікер Верховної Ради Олександр Корнієнко напередодні стамбульського раунду.

Натомість Україні, згідно з повідомленнями ЗМІ, замість членства в НАТО буде гарантоване членство в Євросоюзі. Проти цього Росія ніби не виступатиме.

«Україна відмовляється від вступу до військових союзів, від розміщення іноземних військових баз, контингентів, проведення військових навчань на території України без згоди держав-гарантів, включаючи Російську Федерацію. Зі свого боку, Російська Федерація не заперечує прагнення України вступити до Європейського Союзу», — сказав Мединський після перемовин в Стамбулі

Недовіра до агресора

Ганна Гопко, колишня очільниця Комітету Верховної Ради з закордонної політики попереднього скликання, з великої недовірою ставиться до гарантій з боку Росії як країни-агресора. «Для України після Будапештського меморандуму жодні гарантії, написані на папері, після того, як Росія ними знехтувала, порушила всі міжнародні зобов’язання і порушивши територіальну цілісність України... Тобто у нас нема ніякої довіри до будь-яких безпекових гарантій», — каже вона.

«Вихід — тільки перемога України, в яку вірять 93 відсотки українців. А перемога — це відновлення територіальної цілісності й суверенітету України. Тільки перемога України може привести до справжнього миру, — переконана Гопко. — Після Криму і Донбасу — яка може бути довіра до домовленостей з Росією? Якийсь гібридний мир! Ми вже об’їлися «нормандським форматом», який призвів до повномасштабного вторгнення».

«Гарантії безпеки за участі країни-агресора насправді мало чого варті. За тією інформацією, яка є, це по суті повтором Будапештського меморандуму з розширеним колом учасників. Так виглядає, — погоджується з Ганною Гопко Михайло Гончар. — Насторожує, що йдеться про гарантії безпеки від групи країн, в складі яких країна-агресор. Якщо вона там — вона все там заблокує. Ми ж не знаємо, яким чином будуть виписані ці гарантії. Якщо вони будуть прописані так, як у Будапештському меморандумі чи на принципі консенсусу, то вони не працюватимуть».

Щодо членства в ЄС, то співрозмовники «Радіо «Свобода» звертають увагу, що ЄС усе ж є насамперед економічним союзом, а не безпековим, як НАТО. Всі спроби ЄС останнім часом якось посили оборонну і безпекову складову наразі не мали значного успіху. Можливо, це зміниться в майбутньому, але зараз це не так.

«У Договорі ЄС є положення про спільну зовнішню та безпекову політику, але ЄС не просунувся у цьому за довгий час. Тільки впродовж останнього року-двох щось заворушилось в ЄС у цьому напрямку і вони ще 20 років будуть все це обговорювати і зрештою візьме гору підхід, що ЄС — це економічний союз і нехай так і буде. Я в цьому практично переконаний. Європейці навряд чи зможуть тут перейти Рубікон», — пояснює свій обережний підхід Михайло Гончар.

Крим, Донбас та інші моменти

На переговорах про гарантії ідеться і про те, що Україна не може мати ядерної зброї (вона й не хоче), не може мати іноземних військових баз на своїй території (Київ про це і так не говорить), а також має інформувати про спільні військові навчання із західними партнерами на своїй території.

У терміновому плані Україна наполягає і на беззастережному припиненні вогню і виведенні всіх російських військ з позицій, які вони зайняли після початку агресії — себто після 24 лютого.

Неприйнятними абсолютно для України є наполягання Росії на визнанні «незалежності» ОРДЛО, а так само підштовхування Києва до того, аби змиритися з ро-сійською окупацією Криму.

Як сказала американська експертка з питань України Мелінга Герінг з «Атлантичної ради», «жоден український лідер не візьме на себе зобов’язання відмовитися від Донбасу та Криму» і для Зеленського це буде неприйнятно.

Гостро розкритикував обговорюваний 15-річний період щодо статусу Криму керівник Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. «Усім, хто погоджується із Путіним та іншими російськими бандитами на певний «переговорний період» щодо статусу Криму тривалістю 15 років, пропонується негайно піти за російським військовим кораблем…» — написав він у Фейсбуці.

За словами Рефата Чубарова, із 2014-го — року окупації Криму — ситуація змінилася. Вісім років тому українська держава була слабкою, як і українське військо, а зараз ситуація принципово інша.

Лідер Меджлісу кримськотатарського народу наголосив: «Збройні сили Україні та українська політична нація не дозволять нікому (!!!) поступитися жодним метром української території, тим більше — Кримом та Донбасом».

Джерело: https://www.radiosvoboda.org («Copyright © 2021 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода»).