У ці дні поминання жертв Чорнобильської катастрофи ми, українці, переживаємо нову трагедію, винуватцем якої знову є російська влада — спадкоємниця комуністів, відповідальних за геноцид українського народу.

Україні долею судилося мати сусіда, який є джерелом суцільного зла та руйнування. Мине час, і нас знову повертатимуть до толерування російської культури, розповідатимуть, що, мовляв, не всі росіяни однакові й що у всьому винен режим...

Агов, люди, схаменіться! Із 24 лютого 2022 року вже не може бути зворотного руху! Кожен ракетний вибух — це ядерний вибух наших сердець, зона ураження якого не 30 кілометрів, а неосяжна й назавжди.

Українська історія має численну кількість трагедій, за кожною з яких — обірвані чиєюсь злою примхою людські життя. Найстрашніше, що ці трагедії, а по суті злочини проти людства і людяності, продовжуються. Я була однією з тих, хто критикував шкільну програму української літератури, бо в ній надто багато болю, плачу. А тепер розумію, що той відчай, отой людський біль, який постійно порушує наш спокій, не міг вгамуватися інакше, бо нема від нього ліків, аніж вилитися в художньому слові…

У чергову, вже 36-у, річницю Чорнобильської катастрофи, ми в скорботі схиляємо голови перед тими, хто ціною свого життя врятував майбутнє всього світу, хто героїчно боровся з радіоактивними атомами та чиєюсь недбалістю, хто назавжди залишився у містах-привидах. Їхні душі створили невидимий саркофаг, який оберігає нас донині. Ми дякуємо всім ліквідаторам аварії на ЧАЕС за те, що ми залишилися живими.

Сьогодні ми дякуємо і нинішнім мужнім працівникам Чорнобильської атомної електростанції, які врятували нас і весь світ, коли ЧАЕС захопили російські окупанти.

Ми всі розуміємо, що боротьба ще попереду і що в кожного — свій фронт, своє протистояння, свої виклики-випробовування, але в одному ми єдині: ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!

Людмила МУЗИЧКО, завідувачка відділу довідково-бібліографічних та інформаційних послуг ЦМБС для дітей м. Одеси.