Упродовж тисячоліть природа створювала для нас райські місця: дивовижні сплетіння річок, синьоокі озера, неприступні болота, височенні дерева... У природі стільки досконалості й краси, спокою та миру, і вона так щедро ділилася усім цим з нами! На жаль, не всюди ми змогли захистити її від втрат. Спалені ліси, забруднені водойми, знівечена земля — це далеко не повний перелік шкоди, яку російська федерація завдає дикій природі України.

— Величезна кількість національних природних парків України опинилася в окупації та в зоні бойових дій. Було окуповано 44% території об’єктів природно-заповідного фонду. Це дуже багато і не випадково, адже, національні природні парки — переважно на периферії, якнайдалі від промислових центрів, уздовж Азово-Чорноморського узбережжя, на Поліссі, на Донеччині, — розповідає Олексій ВАСИЛЮК, голова Української природоохоронної групи (UNCG).

Три національних природних парки — «Нижньодністровський», «Тузлівські лимани», «Куяльницький» — і Дунайський біосферний заповідник становлять заповідний фонд Одещини. Кожен із них унікальний за своїми властивостями. До війни з усіх усюд приїздили на Одещину туристи, щоб насолодитися красою природи, відпочити у безлюдних місцях, помандрувати заповідними стежками, поплавати, порибалити, оздоровитися цілющими грязями… У кожному із цих національних природних парків — рідкісні рослини, птахи та тварини, занесені до Червоної книги і до Європейського червоного списку тварин та рослин, що перебувають під загрозою зникнення у світовому масштабі.

Один з наймолодших, створений на початку цього року, Куяльницький національний природний парк покликаний зберегти однойменний лиман, унікальне родовище грязей, які вважаються еталонними за своїми фізико-хімічними, біологічними та терапевтичними властивостями. На території заповідника — перші поселення початку І тисячоліття до нашої ери, скіфські кургани та залишки давньогрецьких будівель.

Нещодавно російські військові літаки атакували ракетами село Маяки, було пошкоджено 65 будинків, чотири зруйновано вщент. У цьому селі розташовується адміністрація Нижньо-дністровського національного природного парку, який охоплює дельти річок Дністер і Турунчук, лимани та заплави, ліси й озера. Тут гніздуються та зимують птахи, що мігрують між Євразією й Африкою. Нині, коли тут нема ані туристів, ані рибалок, безлюдні причали та містки займають чаплі, чепури й баклани. Останні роки екосистема парку потерпає від нестачі води. Деякі види риб зовсім не мали умов для нересту. Водоплавні птахи не знаходять достатньо кормів на озерах і шукають їжу для пташенят уздовж берегів Дністра. Під час війни не вистачає ні коштів, ні сил, щоб вирішувати проблеми з водою.

У місці, де Дунай зустрічається з Чорним морем, розкинувся Дунайський біосферний заповідник, який разом із румунським біосферним резерватом є найбільшою заповідною дельтою в світі й вважається одним із найкрасивіших місць на планеті. Тут унікальний природний клімат, зелені острови, оточені вербами та очеретом, зарості якого найбільші в Європі. Тут пасуться буйволи та дикі коні. Рожевий пелікан, червоноголова гуска, червона чапля, білий орел — зникаючі види птахів ховаються в очеретах і болотах, подалі від людей. У цих місцях відбувається рідкісний нерест білуги, севрюги та осетрів. Лише тут можна зустріти європейську видру та лісового кота.

Національний природний парк «Тузлівські лимани» розташований на півдні Одеської області, у межиріччі Дунаю і Дністра. Це група витягнутих уздовж морського узбережжя мілководних лиманів, відділених від моря 40-кілометровою піщаною косою. Через «Тузлівські лимани» проходить один з найбільших міграційних шляхів пернатих. Тут зимують, гніздяться й відпочивають 254 види птахів, серед яких — мартин жовтоногий, крячки рябодзьобий і річковий (в окремі роки їхня чисельність може перевищувати 20 тисяч особин). Справжнє пташине царство!

Сьогодні більшість національних природних парків на Азово-Чорноморському узбережжі окупована російськими військами. Починаючи з парку «Меотида», що в Донецькій області, до «Білобережжя Святослава» у Миколаївській. Інформація, що доходить звідти, — страшна. Нищаться не лише унікальні території, знищуються наукові здобутки: гербарії, колекції, праці вчених… А деяким національним паркам, як, наприклад, «Асканії Новій», — понад 100 років. Працівників національних природних парків — водіїв, інспекторів, лісників — переслідують. Знаєте, за що? Вони — «нацисти», переконані окупанти, бо працюють у «національних» природних установах.

Заступник директора національного природного парку «Тузлівські лимани», доктор біологічних наук, професор Іван РУСЄВ розповідає:

— Ми тепер — прифронтовий національний природний парк, адже від нас до острова Зміїного, навколо якого відбувалися запеклі військові дії, — лише 37 кілометрів. Кордон заповідної території проходить берегом моря. У мирний час його протяжність складала 44 кілометри, сьогодні ж у нас є лише кілька точок доступу, де постійно чергують наші інспектори. Звичайно, всі воєнні дії ми відчуваємо на собі.

— Якої шкоди завдано природному парку за цей час?

— У перші дні війни був дуже активний ракетний обстріл парку. Тоді було багато кораблів — і «Москва», і «Курськ», і підводні човни підходили за 50 метрів до берега… Російські військові намагалися розбомбити нашу територію. У східній частині парку скинуто 200 ракет, і майже всі вони впали у лиман Бурнас. Частина з них не вибухнула і пішла на глибину, а частина — залишилась на мілководді, де гніздяться пернаті. Ракетами зруйновані колонії рідкісних птахів. Наприклад, чоботар прилітає до нас гніздувати з Африки. Через часті обстріли зруйновані постійні місця відпочинку пернатих, які мігрували з початку березня до кінця травня. Птахи у природі мають свої встановлені шляхи, і якщо є фактор неспокою, вони змінюють дорогу. Звісно, там, у нових для них місцях, мало їжі, вони не можуть достатньо запасти жиру — палива, яке допомагає їм подолати цей шлях і доле-тіти до тих місць, куди вони планували.

Небезпека нерозірваних ракет зберігається багато років. Для вирішення цієї проблеми потрібна ціла програма, вважають експерти.

Олексій Василюк, голова Української природоохоронної групи, каже:

— Територія, де велися воєнні дії, усипана масою нерозірваних боєприпасів, замінована, і якщо населені пункти будуть розміновані, то хто розміновуватиме болота? Як очистити від бомб місця, де на шляху викорчувані дерева, де не можна проїхати? Можливо, буде прийняте рішення залишити цю територію закритою, недоторканною на довгий період… Всі ці боєприпаси, що падають на територію нашого природоохоронного фонду, в майбутньому перетворяться на проблему, адже сполуки важких металів украй негативно впливають на рослинний і тваринний світ. Ймовірно, на живу природу очікує мутагенний ефект.

— Ще одна екологічна проблема нашого заповідника , — ділиться Іван Русєв, — ми не можемо відкрити водообмін між Чорним морем і «Тузлівськими лиманами». Так сталося вперше, що всі прорви, які були більш-менш діючими і мали зв’язок з морем, зараз закриті, тому риба з моря не може зайти у лимани. Це проблема для багатьох видів птахів: пелікани, чаплі, крячки, мартини недоїдають. Частина ділянок на пересипу фізично закрита, але й навіть там, де ми можемо відкрити затори, щоб налагодити водообмін, не маємо за що. Міністерство не виділяє нам коштів. На тлі випарювання води лимани міліють і бракує їжі для рибоїдних птахів. Внаслідок вибухів бувають і пожежі. Нещодавно у лісі біля села Лебедівка, на пісочному пересипу, загорівся степ.

— Яка з проблем найгостріша, найболючіша?

— Сьогодні знову на берег викинуло дельфіна, і я вважаю, що це найбільша проблема. Ми маємо три види дельфінів: афалін, яких, до речі, незаконно утримують у дельфінаріях, дуже рідкісних білобочок й азовку. Вони розумні істоти і потерпають від сонарів, гідролокаторів, які рашисти застосовують на своїх підводних та надводних човнах. Сонари руйнують акустичну систему дельфіна, і він втрачає орієнтацію в просторі, натикається на скелі, на міни, не може знайти собі їжу, яку шукає лише завдяки ультразвуку. Без їжі дельфін швидко худне, в нього падає імунітет, і на цьому тлі зростають вірусні захворювання, передусім морбілівірус атакує дельфінів, і вони гинуть від інфекції. З березня по тепер, за нашими підрахунками, в Чорному морі загинуло близько 3000 дельфінів, а можливо, й більше. За даними експертів, лише п’ять відсотків дельфінів викидаються на берег, решта тонуть у морі.

У минулому столітті, за підрахунками вчених, було близько 5 мільйонів дельфінів. Зараз їх залишилося дуже мало — близько 100 тисяч кожного виду. У мирний час вони гинули від рибальських сіток, сьогодні гинуть від сонарів. Щоб зберегти їх, необхідно створювати великі за площею біосферні заповідники, де не буде жодного рибалки.

А ще на воді з’явилися небезпечна нафтова плівка, яка вкриває величезну площу моря. На поверхні води живуть мільйони маленьких істот, наприклад, мальки кефалі, які гинуть від забруднень.

— У довоєнний час «Тузлівські лимани» були одним із найкращих місць для відпочинку, рекреації, спостереження за дикою природою. Неймовірні пейзажі, безліч розмаїтих птахів, простір і відсутність урбанізації — все це приваблювало сюди людей… Чи є туристи сьогодні?

— Люди пишуть, телефонують, багато хто хоче приїхати, але ми не дозволяємо. Ми усім відповідаємо, що це заборонено і небезпечно. Через відсутність туризму ми зазнаємо збитків. Не можемо заробити на рекреаційних послугах, а отже не маємо коштів на найважливіші речі.

Але нічого, переживемо. Ми сподіваємося, що настане переможний мир, і ми будемо зустрічати туристів з усього світу. З особливою пошаною — наших військових, які сьогодні на передовій. Їм, як нікому, потрібна буде реабілітація.

Війна грубо втрутилася в екосистему природних заповідників. Природа ніколи не відчувала такого болю. Не відомо, чи прилетять у свої гнізда рідкісні червонокнижні птахи, чи зацвітуть знову на спаленій землі польові та степові квіти. Війна намагається порвати світ на шматки, та, на щастя, природа єдина. Річка тече, ліс росте, птахи летять, незважаючи на кордони. Давайте будемо цінувати природу, адже це наша рідна земля, яка потребує захисту, миру та спокою. І на нас усіх чекає велика праця з виявлення і ліквідації наслідків цієї війни і повернення природи до її нормального стану.

Матеріал підготовлено у рамках конкурсу «Екологічні хроніки: як вторгнення рф впливає на довкілля України», що реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Journalismfund.eu.