Коли цілий світ у сяючих барвах нашої національної символіки у цей день говорить про українську Незалежність, яку так мужньо відстоюють рідні Збройні сили, то неможливо — попри всі застереження – всидіти у своїх помешканнях, в тісних підвалах чи деінде.

Були часи: збиралися у вже звичних місцях, чисельно, святково… Цього ж року — ніяких зібрань, і це слушно, й на часі. То що ж: залишатися й надалі в телефонному режимі з друзями та однодумцями?

Вранці 24 серпня традиційна зустріч з Тарасом Шевченком — а куди ж іще в цей день, як не до предтечі нашої Незалежности! – таки відбулася, хоч, по правді сказати, в кількості, менш ніж скромній. Поклали квіти, поспілкувалися, пофотографувалися на пам’ять, заспокоїли двох велопатрульних по-ліціянтів у тому, що ніяких порушень не буде.

І що ж — по домівках? А там же неподалік вулиця В’ячеслава Чорновола з меморіальною таблицею. Неможливо обминути це місце. Скільки разів приїздив до Одеси! Неподалік був і обласний провід НРУ. Були б обрали його президентом — пішла б держава зовсім іншим шляхом. Так ні, ще боязко було розлучатися з комуністичною ідеологією. От і маємо те, що маємо, вірніше, що заслужили. Солодкі думки про Незалежність, та присмак її гіркий і солоний, бо це присмак крові…

Поклали квіти… Простіть нас, В’ячеславе Максимовичу, і ви, Тарасе Григоровичу, простіть довірливих, з душами чистими дітей своїх, котрим розумнішати доводиться такою страшною ціною…

А далі, по вулиці Канатній, – до меморіальної таблиці українського художника, літератора, громадського діяча Михайла Жука, – також з поклоном. За те, що в непевні часи з мистецькою відвагою робив українську справу. І подумалось у ті хвилини: скільки то українців (а почасти й інших наших щирих друзів) самовіддано, мужньо і вперто робили українську справу тут і по всьому світі…

Свято без яскравих проявів свята: гучних ребелій та високих висловлювань, духової музики – не до цього нині… Але з відчуттям особливостей цього, на позір, звичайного дня тижня в кожному патріотичному серці — глибоким розумінням його цінностей, які маємо будь-що захистити, його ваги, його тотожности самому життю.

От що таке цьогорічний День Незалежности. Чого, можливо, не було в попередні роки. Ще коли там, у європах, не усвідомлювали, що українська Незалежність має прямий стосунок до їхньої екзистенції.