Найдавніші документи, що ілюструють життя колишнього Любашівського району, а нині — Любашівської та Зеленогірської територіальних громад, датовані 1944 роком. Це фонд районної спілки споживчих товариств. Завідувачка архівного відділу Подільської райдержадміністрації Оксана Панченко зауважила, що цінним історичним джерелом є і книга наказів виконкому Любашівської районної ради депутатів трудящих за 1944 —1952 роки.

30 березня 1944-го Любашівка була звільнена від німецько-румунських окупантів, а 1 квітня тут було відновлено радянську владу. Згідно з наказом №1 до виконання обов’язків голови райвиконкому приступає Клавдій Іванович Закревський. Наказом №2 від 2 квітня він призначає своїм секретарем І.М. Єременка, завідувачем загального відділу — М.М. Бондаренка, начальником відділу мобілізації робочої сили — М.І. Колодкова, завідувачем відділу народної освіти — А.Ф. Кошелапа, завідувачем райфінвідділу — С.Т. Бєляєва, головою райплану — О.І. Колобкову, завідувачем відділу охорони здоров’я — А.Г. Ликуна, начальником райдорвідділу — Г.І. Лук’янова. Також до штату були зараховані машиністка Ніна Гаврилицька, шофер Федір Почтарук, конюх Володимир Чебанюк і технічний секретар Євгенія Шалаган.

Із визволенням краю відбудовується пограбоване окупантами сільське господарство. У кожному селі починають функціонувати колгоспи. Подальший розвиток економіки району можна простежити за документами архівного фонду районної інспектури ЦСУ. Так, у 1949 році налічувалося 59 колгоспів. Найбільше цінувалися ковалі, адже сільгосптехніки не було, й селяни сіяли і збирали врожай за допомогою худоби. У кожному колгоспі була кузня, столярсько-теслярська майстерня, де працювали по двоє ковалів та столяр. Майстри виготовляли нові вози, сани. У колгоспі ім. Будьонного, що в селі Кричунове, було змайстровано 6 нових саней та 2 парокінних ходи. Займався місцевий люд і маслоробством, сироварінням, рибальством, виноробством, виробництвом мотуззя. В колгоспі «Сталінська Конституція» села Гвоздавка Друга працювали 6 рибалок, які за рік наловили у річці Кодимі 200 кг риби.

Заслуговують на увагу списки селян, які утримували велику рогату худобу. В селі Мала Софіївка (тепер це частина Любашівки) в підсобних господарствах колгоспників нараховувалося всього 7 корів. Одним із господарів, який мав круторогу годівницю, значився й голова райвиконкому Клавдій Закревський. А ось деякі тримали, так би мовити, по пів корови, тобто одну тварину на два двори, яку по черзі годували і доїли.

За повоєнну п’ятирічку збудовано 132 житлових будинки. Наприклад, на території Заплазької сільської ради лише одна щаслива родина вселилася у нову хату, а чотири сім’ї ще проживали в землянках.

Цікаві звіти з торгівлі, особливо бланки реєстрації базарних цін у 1949 році. Так, кілограм пшеничного борошна коштував 5 крб, картоплі — 1 крб, квашеної капусти — 5 крб, свинини — 20 крб, десяток курячих яєць — 10 крб, літр молока — 4 крб. У грудні того ж року ціни на продукти значно зменшилися. Щодо цього статист додає до звіту письмове пояснення: «дороги замерзли, збільшилося вивезення муки на базар, збільшився забій тварин, що є основною причиною зниження цін».

Список жінок-породіль можна відшукати у статистичних матеріалах з культури та охорони здоров’я. Так, у Познанському пологовому будинку села Познанка Друга із січня по липень 1950-го народилося 17 дітей, з яких — 7 хлопчиків та 10 дівчаток.

У цій же справі міститься звіт про мережу навчальних закладів Любашівського району. Станом на 19 вересня 1950-го тут функціонувала 41 школа: 24 початкових, 14 семирічок та 3 середніх. Із 15 червня по 15 серпня того ж року діяв один піонерський табір. Він ташувався у двох шкільних будівлях у селі Арчепитівка, біля річки Кодими, у колгоспному саду. За літо в ньому відпочили 84 дитини.

Ще багато цікавих фактів з історії Любашівського району можна дізнатися з документів, що зберігаються у фондах місцевого архівного відділу.