Американська публіцистка Енн Еплбаум, авторка таких книг, як «Гулаг», «Червоний голод: сталінська війна проти України», в інтерв’ю «Ві-Ві-Сі» висловила переконання, що західна допомога Україні не послабшає, попри падіння інтересу західних ЗМІ до війни. Вона також пояснила, що «рашизм» краще за «фашизм» окреслює ідеологію і методи дій путінської росії в Україні.

— Наскільки велика загроза того, що «втома від війни» почне даватися взнаки — і на підтримці Заходу для України, і на єдності західних партнерів у підтримці України?

— Дійсно, втома є — в тому сенсі, що новинні служби не повідомляють постійно про війну, а перемкнулися на інші теми, які хвилюють людей. Мені це видається нормальним явищем. Навіть в Україні люди, які далеко від лінії фронту, не можуть постійно думати про війну.

Мушу зазначити, що зараз я не бачу жодних ознак послаблення політичної підтримки України. Навпаки. В день, коли виповнилося пів року війни, уряд США оголосив новий транш військової допомоги Україні. Борис Джонсон відвідав Україну вже втретє (розмова записана 25 серпня. — Ред.). Президент Франції Макрон виголосив промову, де назвав Україну одним із головних викликів сучасності. Ще якісь пів року тому він такого б не сказав. І в Німеччині громадська думка значною мірою на боці України, а уряд критикують за те, що він недостатньо допомагає.

Тому у новинах України менше, але наразі я не бачу ознак того, що інтерес чи підтримка України на Заході послабшали.

— Але на порозі — зима, яка може бути для європейців холодною. Наскільки реальна загроза того, що європейська єдність послабшає під натиском російських спроб використати як знаряддя у війні постачання газу і високу інфляцію?

— Так, звичайно, путін припускає, що європейська солідарність розвалиться. Але той фрагмент пазла, який не має сенсу, — це те, яким чином допомога Україні чи зупинка війни в Україні може допомогти європейцям з вартістю життя.

Це не змінює того факту, що путін має монополію на постачання газу на континенті, й не змінює факту високих цін.

І те, що європейці обурені високими рівнями інфляції і високими цінами, не має стосунку до війни. Бо закінчення війни, припинення допомоги Україні, можливо, замороження конфлікту у якомусь вигляді от прямо зараз, насправді не розв’язує проблеми. Це не наблизить справжнього миру у Європі і не вирішить того факту, що цілі російської війни в Україні не зміняться.

Існує якась дивна ідея, ніби путін намагається підірвати єдність європейців. Але він насправді не пропонує європейцям жодної альтернативи: мовляв, ось як виглядатиме мир. Ні, насправді він пропонує лише продовження війни...

— У своїх книгах ви досліджували історію і наслідки тоталітаризму XX століття: і систему сталінських гулагів, і Голодомор, терор голодом, який забрав життя мільйонів в Україні. З огляду на декларовані ним наміри щодо українців, чи доречно порівнювати путіна зі Сталіним?

— Складно порівняти путіна зі Сталіним, бо ми не говоримо про масового вбивцю, винного в смерті багатьох мільйонів. Тому він уже від початку належить до зовсім іншої категорії. Крім того, технології і природа путінського режиму відмінні від сталінського.

Звичайно, путін тепер є одним із найбільших воєнних злочинців XXI століття. Говорити про нього в цьому контексті — потрібно. Він розв’язав проти своїх сусідів невиправдану війну з геноцидними намірами. І це його відразу ставить у нову категорію. Бо досі його вважали м’яко авторитарним політиком. Тепер він точно став одним із найбільших лиходіїв нашого часу.

— Коли, на вашу думку, путін вирішив напасти на Україну? Чи виправдані гіпотези, що його погляди на Україну формувалися від впливу ідеології дугіна?

— Я не маю жодного персонального доступу до путіна й не знаю, які джерела формували його ідеологію. Так, він мав справу з дугіним раніше, але багато хто вважає вплив дугіна перебільшеним — частково через наміри самого дугіна видаватися впливовішим.

Але путіну й не потрібен був якийсь філософ чи радник, щоб у нього виникла ідея про те, що росія — особлива. І що росія начебто має право панувати над своїми сусідами. Бо це — провідна тема російської історії впродовж багатьох століть. Тож він так само легко міг знайти обґрунтування своїх дій у Ста-ліна, в царському періоді. Бо історія російського домінування над сусідами — давня...

— Які політичні виклики для європейської підтримки України в цій війні? Бо ж у Британії — зміна голови уряду, в Італії — на порозі вибори. Чи є тут загроза для сталості військової допомоги Києву?

— Єдина країна в Європі, щодо якої я би мала побоювання, — Італія. І це тому, що в майбутній урядовій коаліції буде більш ніж одна фракція, яка є відкрито проросійською і могла отримувати фінансування з росії. Такого нема більше ніде у Європі, за винятком, звичайно, Угорщини, яка відкрито проросійська. Італія — потенційно найслабша ланка у Європі. Але, з іншого боку, я не впевнена, чи італійська допомога або іта-лійська зброя має бодай якийсь вплив на ситуацію на фронті.

Проросійський уряд в Італії може вплинути на те, як буде триматися режим санкцій. Тут є підстави для стурбованості, але я не певна, що це може поставити під загрозу допомогу у веденні війни...

Повну версію інтерв’ю читайте тут:

https://www.bbc.com/ukrainian/features-62796829